Ерагон. Найстарший

Утікачі поспішили перетнути вечірнє місто, намагаючись залишатися непоміченими. Одного разу вони почули кроки на даху будинку.

— Місто збудоване так, — пояснив Джоуд, — що злодії можуть безкарно ходити горищами.

Вони сповільнили ходу, діставшись східних воріт Тейрма. Ті вели до гавані й тому зачинялись щоночі тільки на чотири години, щоб не зупиняти рух товарів. Дехто, попри пізній час, уже проходив крізь браму.

Незважаючи на те що вони були готові до будь-яких несподіванок, Роран усе одно занервував, коли вартові зупинили їх, щоб спитатися про мету візиту до міста. Він облизав спраглі губи й спробував заспокоїтись, доки воїн вивчав папери, які дав йому Джоуд.

— Можете проходити, — буркнув за мить воїн.

— Добре, що він не вміє читати, — полегшено зітхнув торговець, коли вони вже були далеченько.

На причалі втікачі дочекались похмурих і мовчазних людей Джоуда. Їхні руки вкривали шрами, а волосся кожного було зібране у хвостики. Рорану сподобались ці зарізяки, але їм чогось не сподобалась Бірджит.

— Ти не сказав, що з ними буде жінка, — озвався до Джоуда один із прибульців. — Я не збираюсь вирушати в дорогу з якоюсь сільською шльондрою, що плутатиметься під ногами.

— Не смій так казати про неї, — процідив крізь зуби Нолфаврел.

— І її недомірка я теж не потерплю, — додав здоровань.

— Бірджит билась із разаками, — пояснив Джоуд. — А її син убив воїна Галбаторікса. Ти можеш цим похвалитись, Утхаре?

— Так усе одно не піде, — озвався другий чолов'яга. — Жінки нічого не вміють, від них тільки неприємності. Пані взагалі не має…

Тієї ж миті, не давши йому договорити, Бірджит зробила те, що не личило робити пані. Вона блискавично вдарила Утхара ногою в пах, а другому чолов'язі приставила до горлянки ножа. Потримавши бідолаху якусь мить, вона відпустила його, а Утхар лежав у неї під ногами, сиплячи прокльони.

— Може, ще хтось проти? — спитала Бірджит.

Мандел із роззявленим ротом не міг відірвати від матері очей.

«Добре, що вони не помітили Гертруду», — вдягнув капюшона Роран, ховаючи посмішку.

— То ви принесли те, що я просив? — спитав Джоуд, коли ніхто з моряків не наважився сказати щось розлюченій жінці.

Кожен із них дістав з-під бушлата кийок і кілька мотків мотузки.

Озброївшись, гурт вирушив до «Крила дракона», намагаючись пересуватися непомітно. Коли всі дісталися прибережних будівель, Джоуд згасив ліхтаря.

— Пам'ятайте, — прошепотів він, — найголовніше для нас — не здіймати галасу.

— Двоє вгорі, а двоє внизу, чи не так? — перепитав Роран.

— Авжеж, — озвався Утхар.

Обидва скинули одяг і, залишившись у самих штанях, похапали кийки з мотузкою й побігли до берега.

— Як я ненавиджу ці пізні купання, — тихо пробурчав Утхар, поринаючи в крижану воду.

— Ти вже робив це раніше?

— Зараз роблю вчетверте, — відказав здоровань. — Давай рухайся, бо змерзнеш.