Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця». Краткое содержание книги:
Річард теж розуміє, що не зможе цьому запобігти, тому відчуває свою провину. Він поодинці повинен нести гріх, в якому не зважився б зізнатися навіть єдиній людині, яку любив… І яку втратив.
Приєднуйтесь до Річарда і Келен в заключному романі про одну з найдивовижніших і незабутніх пригод, коли-небудь описаних. Вона почалася з першого правила, а закінчиться правилом правил, неписаним правилом, правилом, негласним з давніх часів.
З новим сходом сонця, світ зміниться назавжди…
Охоронці Келен, почувши скажені крики, пересунулися на дюйм вперед, намагаючись розгледіти, що сталося. Це переміщення звільнило трохи простору прямо за бічною лінією, де була Келен.
Тиск глядачів, що розташувалися на схилі позаду, і всією своєю вагою проштовхувалися вперед ближче до краю поля, мимоволі стиснув з обох сторін область, відокремлену для імператора.
Спереду, де стояв Джеган, імператорські охоронці відштовхували схвильовані юрби з кожної сторони назад, але оскільки і вони самі були поглинені жахливою боротьбою на полі Джа-Ла, вони не звертали належної уваги тому, де поступово простір почав стискатися.
Келен охороняюче обняла лівою рукою Джилліан, притискаючи її ближче, в той час, як у особливих вартових залишалося все менше і менше місця, і вони на дюйм зробили крок вперед, де було більше місця і ближче до подій.
Ті, хто був позаду неї, притискувались ближче, продавлюючись мимо під час свого повільного, але стійкого переміщенняя до переду.
Ніккі, забута імператором, який цілком захопився грою, відступила на крок назад в сторону. Це вивільнило ще деякий простір, щоб охоронці Келен змогли просунутися. З боку це виглядало природно, немов вона просто намагалася поступитися місцем тим, хто протискався вперед.
Джеган, як і всі інші, вигукував, стогнав, проклинав і волав на команди в полі. Темнота давно опустилася на поле, створюючи ефект потойбічного дійства. Смолоскипи, виставлені по лінії краю поля, висвітлювали мерехтливим світлом відкриту ділянку землі, оточену океаном мороку.
Між багатьма смолоскипами вели спостереження лучники із стрілами напоготові. Але навіть вони були охоплені збудженням від гри, і здавалося, більше спостерігали за дійством гри, ніж за бранцями.
Відчуття Келен були такі, наче вона була в центрі котла, в якому кипів і замішувався безжальний ритуал, присвячений насильству. Натовп не тільки волав і вигукував, — вони почали скандувати і при цьому топати ногами, коли їх улюблена команда мчала поперек поля.
Земля тремтіла від тупоту сотень тисяч ніг, що били в унісон. Чорна та похмура ніч немов була заповнена безперервним, рокітливим громом. Цей ритм зачаровував. Навіть Келен потрапила під його владу.
Поряд з усіма цими людьми вона відчувала, ніби знаходилась там, на полі і бігла разом з гравцями. Її серце шалено калатало, коли вона пильно вдивлялася, як Річард вивертався від захоплень, пірнав під їх простягнуті руки, і прослизав між нападниками, виринаючи з-під них.
Вона здригалася і відверталася, коли гравці врізалися один в одного. Багато хто з глядачів починали стогнати, ніби самі прийняли удар від зіткнення.
Коли пісочний годинник відзначив зміну раунду, очки нараховувалися то з одного боку, то з іншого.
Оскільки вона була сама увага, Келен вдалося помітити, що Річард забивав далеко не всі голи, які він міг би забити. Здавалося, що він спеціально пригальмовував, щоб його змогли схопити і зупинити. Одного разу він навіть кинув і промахнувся.
Так би мовити, знову вдаривши обличчям у бруд. Але, на цей раз, вона не зрозуміла чому.
По тому, як повільно тяглася гра, для неї став прояснюватися той факт, що він маніпулює рахунком, утримуючи його в близькому співвідношенні.
Коли команда імператора забивала гол, він не затримувався з тим, щоб забити і вирівняти рахунок, потім він терпів невдачі і знову забивав свій гол, коли команді імператора вдавалося забити черговий.
Цей поворот пісочного годинника, як і попередній не змінив рахунку. Він як і раніше був по сім очок з обох сторін.
Між ділом, по тому, як він рухався, вона могла б сказати, що він не просто стримувався з якихось міркувань — він приберігав свої сили. Інша ж команда працювала на знос. Річард же обмежувався лише тим, що був змушений робити і не більше того.
Такий рівний рахунок служив лише розжарюванню пристрасті глядачів на схилах і посиленню їх нервового збудження.
Багато хто з них вибухали гамором вітань, починали плескати, свистіти і кричати на підтримку команди, до якої вони відчули симпатію, в той час як інші погрожували кулаками та вигукували прокльони тій команді, проти якої були налаштовані.
То тут, то там почали спалахувати бійки між уболівальниками. Але вони швидко закінчувалися: кожен хотів дивитися гру.
Келен, спостерігаючи за повільним просуванням Ніккі, зауважила, що їй вдалося відсунутися на півдюжини кроків назад від Джегана. Ніхто не звертав на неї ніякої уваги. Пару разів Джеган кидав на неї одним очима і впевнювався, що вона як і раніше під рукою.
Келен спостерегла картину, коли табірні повії близько краю поля, перебуваючи в такому ж дикому збудженні, як і весь незліченний натовп уболівальників, починали оголювати свої груди, коли гравці пробігали мимо.