Дівчина, що гралася з вогнем
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #2
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5421-0
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Криминальные детективы
Электронная книга - «Дівчина, що гралася з вогнем». Краткое содержание книги:
Пізно ввечері у своїй квартирі вбито журналіста та його подругу, які вивчали канали постачання до Швеції секс-рабинь з Прибалтики та Східної Європи. Усі підозри падають на найдивнішу дівчину у світі з темним минулим — Лісбет Саландер.
Мікаель Блумквіст починає власне розслідування загибелі своїх колег і друзів, щоб знайти справжнього вбивцю і довести невинуватість Лісбет, яка колись врятувала йому життя.
По всій Швеції розпочато полювання на «вбивцю-психопатку», проте Лісбет Саландер не боїться кинути виклик усім — і мафії, і громадськості, і навіть самій смерті.
Як тобі це вдалося?
У чотирьох членів сім'ї є комп'ютери. І уявляєш собі — у них немає брандмауера! Безпека на нулі. Досить було під'єднатися до кабелю і завантажувати. Мої витрати склали 6000 крон. У тебе стільки знайдеться?
Так. Плюс бонус за терміновість.
Трохи подумавши, вона через Інтернет переклала на рахунок Чуми тридцять тисяч крон. Вона не хотіла лякати його надто вже великою сумою. Потім вона зручно влаштувалася на купленому в «ІКЕА» кріслі і відкрила лептоп начальника слідчого відділу Екстрьома.
За годину вона прочитала всі звіти, які надсилав тому Ян Бубланськи. Лісбет підозрювала, що, згідно зі статутом, такі рапорти не повинні були виходити за стіни поліцейського управління, але Екстрьом не звертав уваги на вимоги статуту, якщо вже він забрав ці справи з собою і розмістив їх у приватному комп’ютері, не забезпеченому навіть брандмауером.
Це було зайвим доказом того, що жодна система безпеки не встоїть проти тупості власних співробітників. З комп’ютера Екстрьома вона витягла багато корисної інформації.
Спочатку вона дізналася, що Драґан Арманський дав двох своїх співробітників як добровільних помічників слідчій групі інспектора Бубланськи. Практично це означало, що «Мілтон сек’юриті» спонсорує полювання, яке на неї веде поліція. Їхнім завданням було всіма засобами сприяти пійманню Лісбет Саландер. «Ну, спасибі, Арманський! Це я тобі ще пригадаю», — подумала Лісбет. Дізнавшись, хто ці співробітники, вона спохмурніла. Бомана вона запам’ятала як людину непривітну, але ввічливу. Ніклас Ерікссон же був нечистим на руку нікчемою, який шахраював з клієнтами, використовуючи своє службове становище в «Мілтон сек’юриті».
Лісбет Саландер мала досить гнучку мораль. При нагоді вона й сама не погребувала б обдурити господарських клієнтів, але тільки якщо вони того заслужили, і ніколи не порушила б зобов’язання щодо нерозголошення відомостей.
Дуже скоро Лісбет виявила, що просочування інформації в пресу відбувається через самого начальника слідчого відділу Екстрьома. За допомогою електронної пошти він відповідав на низку запитань щодо висновку медичної експертизи про Лісбет Саландер і про зв’язки між нею та Міріам Ву.
Третій зроблений нею важливий висновок свідчив, що група інспектора Бубланськи не мала ані найменшого уявлення про те, де їм потрібно шукати Лісбет Саландер. Вона з цікавістю прочитала звіт про вжиті заходи і взяті під спостереження адреси. Список виявився короткий. Зрозуміло, в ньому значився будинок на Лундаґатан, а крім нього адреса Мікаеля Блумквіста, стара адреса Міріам Ву на площі Святого Еріка і «Вітряк», у якому вона іноді бувала.
«От дідько! — подумала Лісбет. — І як мені тільки надало засвітитися поряд з Міммі? Треба ж було додуматися до такої дурниці!»
У п’ятницю сищики Екстрьома вийшли навіть на слід групи «Персти диявола». Лісбет дійшла висновку, що тепер вони зроблять візити ще за кількома адресами, і насупилась. Мгу, після цього дівчатка з «Перстів диявола», мабуть, назавжди зникнуть з кола її знайомств, хоча вона навіть жодного разу не зустрічалася з ними після свого повернення до Швеції.
Що довше вона над усім цим думала, то більше дивувалася. Прокурор Екстрьом старанно постачав пресі інформацію, перетрушуючи всяку брудну білизну. Мету його зрозуміти було неважко: він заробляв собі популярність і готував ґрунт на майбутнє, коли йому доведеться висувати проти неї обвинувачення.
Але чому ж він змовчав про поліцейське розслідування 1991 року? Адже це стало безпосередньою причиною її направлення до лікарні Святого Стефана. Чому він тримає в таємниці цю історію?
Лісбет увійшла в комп’ютер Екстрьома і цілу годину проглядала його документи. Закінчивши цю роботу, вона закурила сигарету. Вона не знайшла жодного посилання на події 1991 року і мусила зробити несподіваний висновок: він просто нічого про це не знав!
Спочатку Лісбет розгублено вклякла, та потім погляд її зупинився на ноутбуку. Чим не завдання для старини Калле Блумквіста! Він-бо в нього вчепиться так, що не одірвеш. Вона знов увімкнула комп’ютер, зайшла на його жорсткий диск і створила документ «МВ2»: