Науково-практичний коментар Земельного кодексу України
- Автор: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Правова єдність
- ISBN: 978-966-2183-41-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Земельного кодексу України». Краткое содержание книги:
Видання може стати в нагоді студентам, викладачам і науковцям правничих спеціальностей, практикуючим юристам і усім тим, хто цікавиться земельним законодавством та практикою його застосування.
Не можна розглядати як "умову", передбачену коментованою частиною, вимоги законодавства про транспорт та дорожній рух щодо належного утримання та ремонту доріг, вулиць, що покладаються на дорожньо-експлуатаційні організації (див. ст. 23 ЗУ "Про дорожній рух", ЗУ "Про автомобільні дороги", "Єдині правила ремонту, утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними і охорони", затверджені ПКМ від 30.03.1994 №198).
До пункту "ж". Під умовою "додержання природоохоронних вимог" не можна розуміти дотримання загальних положень екологічного законодавства, що є загальним обов'язком усіх без винятку землевласників та землекористувачів, який випливає із закону (див. п. "б" ч. 1 ст. 91 та п. "б" ч. 1 ст. 96 ЗКУ та коментар до них). Натомість, мається на увазі встановлення додаткових обмежень, наприклад, в охоронних договорах, що укладаються із власниками або користувачами земель природно-заповідного фонду та/або історико-культурного призначення відповідно до ст. 28 та ін. ЗУ "Про природно-заповідний фонд", ст. 23 ЗУ "Про охорону культурної спадщини".
До пункту "з". Умова ''надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку"" встановлена законодавчо. Цей обов'язок стосується всіх власників та землекористувачів незалежно від їх бажання (за певними винятками - див., зокрема, ст. 17 ЗУ "Про фермерське господарство", ч. 4 ст. 47 Водного кодексу України - коли землевласник або землекористувач має право дозволяти або не дозволяти певну діяльність).
Так, ЗУ "Про мисливське господарство та полювання" передбачає режим і порядок здійснення полювання. Строки полювання визначаються відповідно до ст. 19 Закону.
Режим, порядок здійснення та строки рибальства (любительського, спортивного та промислового) визначаються на підставі ЗУ "Про тваринний світ", ПКМ від 18.07.1998 №1126 "Про затвердження Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства", а щодо промислового рибальства - нормативними актами Держкомрибгоспу про режим промислового рибальства на відповідний рік.
Режим, порядок та строки заготівлі дикорослих рослин визначаються відповідно до ст. 9 ЗУ "Про рослинний світ" "з додержанням правил, що затверджуються центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, без ... відповідних дозволів" (ч. 2 статті) в порядку загального користування рослинним світом або згідно із ст. 10 названого Закону в порядку спеціального користування.
До пункту "и". Перелік обмежень, зазначений у коментованій статті та взагалі у главі 18 ЗКУ "Обмеження прав на землю" не є вичерпним. Його можна продовжити, виділивши також такі обмеження прав на землю:
зони особливого режиму забудови - їх режим і порядок встановлення визначаються ст. 39 ЗКУ, ЗУ "Про основи містобудування", "Про архітектурну діяльність", "Про планування та забудову територій", будівельними нормами та правилами: ДБН 360-92 "Планування та забудова населених пунктів", та ін.;
водоохоронні зони, водозахисні смуги, берегові смуги водних шляхів - режим і порядок встановлення визначаються главою 12 ЗКУ, ст.ст. 87-93 ВК України;
зони надзвичайних екологічних ситуацій - поняття, правовий режим та порядок оголошення передбачені ст. 1 ЗУ "Про зону надзвичайної екологічної ситуації", актами про оголошення окремих зон надзвичайних екологічних ситуацій: напр., Указ Президента "Про оголошення територій у межах населених пунктів Болеславчик, Мічуріне, Підгір'я, Чаусове-1, Чаусове-2 Первомайського району Миколаївської області зоною надзвичайної екологічної ситуації" від 31.08.2000 №2039, затверджений Законом від 05.09.2000 №1931.
Наведений перелік, поза сумнівом, не може вважатися вичерпним.
Різновидом обтяжень земельних ділянок є встановлення ренти, емфітевзису та суперфіцію, сервітуту (див. ст.ст. 98-102-1, 131 ЗКУ та коментар до них).
До частини другої. Ст. 4 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлює, що обов'язковій державній реєстрації підлягають обмеження таких речових прав на землю як право власності, право земельного сервітуту, право постійного користування земельною ділянкою, емфітевзис, суперфіцій тощо. Норми закону в частині реєстрації обмежень прав на землю на сьогодні не мають механізму реалізації - досі не створено Державного реєстру прав на нерухоме майно, у якому повинні реєструватися речові права, що унеможливлює реалізацію Закону. З іншого боку, багато обмежень, перерахованих у ч. 1 коментованої статті, встановлені безпосередньо законом і фактично діють незалежно від їх реєстрації або нереєстрації.