Науково-практичний коментар Земельного кодексу України
- Автор: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Правова єдність
- ISBN: 978-966-2183-41-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Земельного кодексу України». Краткое содержание книги:
Видання може стати в нагоді студентам, викладачам і науковцям правничих спеціальностей, практикуючим юристам і усім тим, хто цікавиться земельним законодавством та практикою його застосування.
Крім того, заборона на відчуження земельної ділянки може накладатися у багатьох інших випадках: див. ст. 73 ЗУ "Про нотаріат", ст. 9 ЗУ "Про іпотеку", ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 126 Кримінально-процесуального кодексу України та ін.
До пункту "б". Як приклад подібного обмеження можна навести положення ч. 7 ст. 8 ЗУ "Про оренду землі", згідно із якими "передача в суборенду земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, забороняється".
До пункту "в". Право на переважну купівлю земельної ділянки можна зустріти у нормах чинного ЗКУ: ч. 2 ст. 130 передбачає, що "переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж: земельної ділянки, а також: відповідні органи місцевого самоврядування". Переважне право придбання передбачено також для співвласників ділянки, яка перебуває у спільній власності (ч. 6 ст. 88 ЗКУ, ст. 362 ЦК України), орендарів (ст. 9 ЗУ "Про оренду землі", ч. 2 ст. 777 ЦК України), осіб, що до 01.01.2002 отримали в постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства (ч. 4 ст. 13 ЗУ "Про фермерське господарство").
До пункту "г". Формулювання коментованого пункту залишають певні сумніви щодо його змісту. Автори схиляються до того, що законодавець мав на увазі заповіт з умовою, передбачений ст. 1242 ЦК України. У цьому випадку мова йде про право заповідача "обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови".
До пункту "ґ". Умови, викладені у п. "ґ" ч. 1 коментованої статті, можуть виступати умовами договорів купівлі-продажу земельної ділянки.
Є і випадки закріплення описаних умов при відчуженні земельних ділянок в порядку викупу (ст. 128 ЗКУ): див. наприклад: Рішення Київради №130/791 від 08.02.2007 Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Фенікс" для будівництва, експлуатації та обслуговування автовокзалу, торговельно-розважального, виставково-готельно-офісного комплексу з паркінгами та житловими будинками на Кільцевій дорозі, 1 у Голосіївському районі м. Києва, яким у п. 5 передбачено "у складі проекту будівництва виконати розрахунки щодо забезпеченості населення об'єктами соціальної сфери (дитячі дошкільні заклади, загальноосвітні школи, об'єкти охорони здоров'я тощо) та розпочати будівництво одночасно із спорудженням житлових будинків".
До пункту "д". Заборони на провадження окремих видів діяльності найчастіше випливають із правового режиму охоронних зон (ст. 112 ЗКУ), санітарно-захисних зон (ст. 114 ЗКУ), зон санітарної охорони (ст. 113 ЗКУ), інших територій із особливим режимом. Наприклад, ПКМ "Про затвердження Правил охорони магістральних трубопроводів" від 16.11.2002 №1747 у п.п. 8, 11 встановлено, що "на земельних ділянках, розташованих у межах охоронних зон, забороняється: споруджувати житлові, громадські та дачні будинки; розміщувати автозаправні та автогазозаправні станції і склади пально-мастильних матеріалів; будувати гаражі та автостоянки, садові та дачно-садові споруди, автомобільні дороги І-V категорії та залізниці; влаштовувати звалища, виливати розчини кислот, солей та лугів, що спричиняють корозію ..." тощо.
Заборона на провадження певних видів діяльності також може безпосередньо випливати із правового режиму певної категорії земель (див. розділ II ЗКУ та коментар до нього).
До пункту "е". На даний час абсолютна заборона на зміну цільового призначення визначених земельних ділянок встановлена тільки пп. "б" п. 15 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ. В багатьох інших випадках зміна цільового призначення може допускатися, проте в ускладненому порядку і лише за певних умов (див., наприклад, розділ VII ЗУ "Про природно-заповідний фонд України"), що практично межує із забороною зміни цільового призначення.
До пункту "є". Умови, викладені у п. "є" ч. 1 коментованої статті, можуть виступати умовами договорів купівлі-продажу земельної ділянки. Можуть вони накладатися також і при прийнятті рішень про приватизацію земельних ділянок. Як приклад див. п. 60.1.3. Рішення Київради Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд №237/2812 від 31.03.2005. Разом із тим, в останньому випадку законність покладення на набувача відповідного обов'язку виглядає сумнівною, адже право на приватизацію є безумовним.