Улісс
- Автор: Джойс Джеймс
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Вид-во Жупанського
- ISBN: 978-966-2355-61-1
- Переводчик: Александр Иванович Терех
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Улісс». Краткое содержание книги:
Головний герой Леопольд Блум, подорожуючи вулицями Дубліна, водночас мандрує чисельними світами античних міфів та ідей, історичних фактів та іронічних містифікацій. Він прокладає заплутаний маршрут дублінськими вуличками й тавернами початку минулого сторіччя і заразом проникає за лаштунки часопростору, демонструючи, що в одному місці й упродовж одного дня за певних обставин можна торкнутися всього культурного надбання людства, а значить — певною мірою торкнутися вічності.
Завдяки складній поліморфній стилістиці твору, чисельним алюзіям, парафразам і цитуванням «Улісс» і понині вважається одним із найскладніших і найзаплутаніших творів в історії літератури. Йому присвячено не одну сотню наукових праць, досліджень, монографій і книжок, а коментарі до нього часом значно перевершують обсяг самого роману.
— Він свого не промине, — каже Елф. — Я чув, він налаштовує концертне турне по півночі.
— Чув і я, — озивається Джо. — Хіба ні?
— Хто? — перепитує Блум. — А, так. Це правда. Щось наче літні гастролі, розумієте. Просто для відпочинку.
— Місіс Б., вона яскрава центральна зірка{632} для турне, хіба ні? — питає Джо.
— Моя дружина? — питає Блум. — Так, вона співатиме. Гадаю, успіх забезпечено. Він чудово вміє організовувати. Чудово.
— Хо-хо, так ось у чому справа, — кажу я собі, кажу я{633}. — Ось звідки вітер віє. О’Кріп посвистить на флейті. Концертне турне. Дряпіжник Ден, синок старого симулянта з Айленд-бриджу, який під час війни з бурами продавав уряду тих самих коней двічі. Містер Чого-чого. Я прийшов щодо податків на воду і на бідних, містере О’Шпаре. Щодо чого? Щодо податку на воду, містере О’Шпаре. Чого-чого? Авжеж, цей мартопляс її напевно зорганізує, будь спок. Хай це залишиться між нами, дорогенька.
Гордість славетної гори Кальпи{634}, красуня з косами чорнішими, ніж воронячі крила, дочка Твіді. Там росла вона, плекала свою вроду, де мушмула і мигдаль квітнуть і пахнуть скрізь довкола. Сади Аламеди{635} чували легку ходу її ніг, оливкові гаї знали її і кланялися їй. То благовірна жона Леопольдова, Меріон пишногруда.
І ось, чи ба! Сюди прямує один із коліна О’Моллойового, вродливий витязь білолиций і рум’янощокий, радник його величности, знавець усіх законів, і з ним іде принц і наслідник шляхетного роду Ламбертів.
— Здоров, Неде.
— Здоров, Елфе.
— Здоров, Джеку.
— Здоров, Джо.
— Спаси вас Бог, — каже Громадянин.
— Спаси Він і вас по милості Своїй, — каже Дж. Дж. — Що будете ви, Неде?
— Половину, — каже Нед.
Тож Дж. Дж. замовляє відповідно.
— Ви, мабуть, із суду? — питає Джо.
— Так, — відповідає Дж. Дж. — Він усе влаштує, Неде, — каже він.
— Будемо сподіватися, — відказує Нед.
То на що вони намірилися, ці двоє? Дж. Дж. домагається, щоб його викреслили з реєстру присяжних, а той допоможе йому сяк-так перебутися. Бо його ім’я вже опубліковане у Стаббса. Карти та гулі із світськими жевжиками, що шикують моноклями, обпиваються шампанським, а сам він ущерть завалений повістками в суд і борговими зобов’язаннями. Заставляв свій золотий годинник у Каммінса на Френсіс-стрит, де ніхто його не знає, а я саме зайшов туди випадково з Пісюном, той чоботи свої викуповував із застави. Як ваше прізвище, сер? Він відповідає: Денні. Я подумав: видно, що справи у тебе ЗлиДенні, а ці хитрощі твої, я певен, вилізуть тобі колись боком.
— А ви, часом, не бачили там цього дурила, Бріна? — питає Елф. — К. п.: капут.
— Бачили, — відказує Дж. Дж. — Шукав приватного детектива.
— Еге ж, — докидає Нед, — він уже зібрався був іти прямісінько до судді, та Корні Келлегер завернув його, сказав, що треба спочатку зробити експертизу письма.
— Десять тисяч фунтів, — кепкує Елф. — Господи, та я б усе на світі віддав би, щоб почути, як він це скаже перед суддею і присяжними.
— Чи не в цьому полягає твоя робота, Елфе? — питає Джо. — Говоріть правду, всю правду і нічого крім правди, і хай допоможе вам Джиммі Джонсон{636}.