Метелик

— А як бути зі спільниками? — не вгаває Філіссарі.

— Викривайте. Це ваша справа. Ми нічого не знаємо і нічим вам не допоможемо. Повторюю, вся ця історія — чистісіньке безглуздя, ми нічого спільного з нею не маємо.

— Пане Філіссарі, коли всі каторжани зберуться в корпусі для небезпечних, замкніть двері до нового розпорядження. Поставте біля дверей двох вартових. Не знущайтеся з людей і не трощіть їхніх речей. Ходімо. — І комендант разом з наглядачами виходить.

Замикаючи двері, Філіссарі кидає мені:

— Тобі пощастило, що я наполеонець!

Не минає й години, як у нашому корпусі збираються майже всі, хто тут живе. Бракує вісімнадцятьох чоловік, але наглядачі здогадуються, що самі поспіхом замкнули їх у інших корпусах. Коли цих людей приводять, ми нарешті дізнаємося, що там сталося, — вони були на роботі й усе бачили.

Один каторжанин розповідає мені впівголоса:

— Уяви собі, Метелику, ми тягли каменюку вагою з тонну на відстань майже чотириста метрів. Дорога, по якій тягають це каміння, не має чітко окреслених меж, і це каміння дотягують до криниці, що за якихось п’ятсот метрів від будинку коменданта. Біля цієї криниці ми завжди зупинялися. Вона в затінку кокосової пальми і якраз на половині нашої дороги, тож ми, як завше, зупинилися, зачерпнули з криниці відро свіжої води й напилися, а дехто намочив носовик і поклав собі на голову. Перепочинок тривав з десять хвилин, наглядач теж сів на цямрину криниці. Скинув шолома і став витирати великою хустинкою чоло та маківку голови, коли ззаду до нього підійшов Арно із сапою в руці, не підіймаючи її. вгору, тому ніхто не скрикнув, щоб попередити наглядача. І от він підніс сапу вгору й щосили вдарив наглядача вістрям посередині голови — це сталося вмить. Наглядач з розрубаною навпіл головою звалився ниць, навіть не скрикнувши. Тільки-но він упав, Отен, який, природно, стояв перед ним, вихопив у нього карабін, а Марсо скинув — з нього портупею з револьвером. А тоді Марсо з револьвером у руці обернувся до бригади й крикнув: «Це бунт! Хто з нами, ходіть зі мною». Жоден тюремник не ворухнувся й не закричав, жоден каторжанин з бригади не виявив наміру, йти за ним. Арно подивився на нас усіх і сказав: «Зграя боягузів, ми вам покажемо, що таке справжні чоловіки!» Арно вихопив з рук Отеиа карабін, і обидва вони побігли до будинку коменданта. Марсо залишився на місці, відступивши трохи вбік. Він, розмахуючи великим револьвером, скомандував: «Не ворушитись, не розмовляти, не кричати! А ви, тюремники, на землю обличчям униз!» Я зі свого місця спостерігав, що було далі. Коли Арно збігав угору сходами до будинку коменданта, звідти вийшов араб, який працював там, тримаючи за руку одну дівчинку й на руці — другу. Вони обидва розгубилися, але араб отямився перший і копнув ногою Арно. Той хотів забити араба на місці, але араб закрився дівчинкою. Ніхто не кричав. Ні араб, ні діти. Кілька разів Арно цілився в різні місця арабові. І щоразу перед цівкою карабіна поставала дівчинка. Отен зайшов збоку, не підіймаючись по сходах, і схопив араба за штани. Араб упав і тоді враз пожбурив на карабін, що його тримав Арно, дівчинку. Втративши рівновагу, Арно впав разом з дівчинкою та арабом, за ногу якого смикнув Отен. Цієї миті почувся перший плач дівчат, потім крик араба, а далі образливі слова Отена й Арно. Араб швидше за Арно дотягнувся до карабіна, що лежав на сходах, але він схопив його лівою рукою за цівку. Отен знову впіймав його за ногу. Арно стиснув праву руку араба й покотив його по сходах. Араб пожбурив карабін за дев’ять метрів від себе. Тієї миті, коли всі троє кинулися до карабіна, пролунав рушничний постріл — то стрельнув наглядач за бригадою каторжан, яка збирала сухе листя. У вікні будинку з’явився комендант і теж став стріляти, але, боячись улучити в араба, він палив у ще місце, де лежав карабін. Отен і Арно побігли дорогою понад морем до табору, слідом за ними свистіли рушничні кулі. Отен через свою ногу, що не згинається в коліні, біг повільніше, і його скосила куля, перше ніж він дістався до моря. А Арно забрів у воду між місцем для купання каторжан та басейном для наглядачів. Там завжди збираються акули. Довкола Арно падали у воду кулі. На допомогу комендантові та наглядачеві за збирачами листя прийшов іще один наглядач. Він був причаївся за великим каменем.