Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Коли всі вийшли на берег, попали під сильний перехресний кулеметний огонь. Замаскована піхота зблизька розстрілювала цих молодих юнаків, що перший раз держали в руках зброю.
Урятувалось дуже мало, хто встиг вернуться на пароплав, що стояв при пристані. Другий заякоривсь дальше. Цей успів вернуться тілько з своєю командою. Той, що був при пристані, одійшов під нищівним огнем і викинувся на мілке при другім березі. Вночі, хто міг, дібравсь до берега.
Оці, що лежать, згинули на пароплаві.
Флотилія їх зняла, а Трипілля спалила гарматним огнем.
"А що з тими, що згинули на березі?"
"Дніпро поніс униз. їх скинуто у воду".
Довідавшись про мій клопіт, матрос показав невеликий гарний пароплав, що близько стояв на причалі.
"Отой скорий пароходик іде в Канів. Поспіши, бо він під паром. Може, капітан візьме".
Дібравсь до капітана, показав посвідчення, квит, губвоєнкому, прошу взять.
Капітан, людина симпатична, людяна, каже: "Взяв би з дорогою душею, та я залежний од пасажирів, як вони згодяться — їдьте!" Показав сходи наниз.
В гарному, оббитому темно-синім оксамитом (…) — п'ятеро. "Так і так, товариші, дозвольте їхать в Канів".
Показую папери, стою на витяжку. Обвертали і оглядали мої папери довго. Врешті один бритий одізвався:
"Ти з Канева, як там у вас?"
"У Каневі спокійно, коло Канева також спокійно".
"Ну, то їдь!"
З яких 15 минут рушили ми в дорогу. Погода чудесна, тихо. Пароплав до спеціальних рейсів скоро розсікав дзеркальну воду, а я довго прощався з Києвом. З тридцять кілометрів біліла і блистіла дзвіниця Києво-Печерської лаври. Зелені береги по черзі зближувались і віддалялись. Ліва сторона кілометрів на 20 поросла старим лісом, права, вища, полосою 100–200 метрів вкрита вербами, тополями, осокорами, вільшиною. Вище — білі хати в садах. Села більші і менші минаємо часто.
Підпливаючи до Трипілля, весь екіпаж 8 чоловік взяв рушниці і ліг на піл. На носі стояв кулемет з затягненою стрічкою, обкладений мішками з піском.
Тільки при штурвалі зоставсь рульовий, та на своїм місті став капітан. Пасажири сиділи в салоні.
Матрос, що приліг за кулеметом, охоче згодивсь в разі чого піддавать стрічку, уступивши ручку. Був малообізнаний.
Видно хати, знизу, з дерев піднялись куполи церкви. Минаємо Трипілля повним ходом. Ніякого руху не помітно. З лівого боку уткнувсь носом в мілизну гарний пароплав "Гоголь". З другим подібним — "Ратміром" — творили найкращу пару річного флоту.
Правий берег замітно робиться вищий. Лівий розлягається лугами. Містами лози, очерет, величезні одинокі осокори. їдемо скоро. Вийшли пасажири, походили, заглянули туди-сюди. Бритий побачив мене коло кулемету і казав йти в салон.
На столі розложені смачні апетитні речі. Ковбаси, шинка, кільки, сало, помідори, огірки, паляниця, булки. Пляшки і чарки. В тарілочці сіль.
"Сідай до компанії".
Давно хотілось їсти, не треба було силувать. Пішли і чарки одна за другою, каждий сам собі наливав, пили сильно. Може, найменше — бритий та я, як міг, здержувавсь. Думав все, що це за компанія? Капітана не запрошено, і він замітно уникав товариства.
Придивляюсь пильніше, їсти не перестаю.
Бритий жид негритянського типу. Чорні очі, плекатий ніс, темне обличчя, товсті губи наперед, на голові — густе кручене волосся. Будова фізично слабої людини. Очі шкляного погляду, в глибині щось мутне.
Очі людини боязливої, а одночасно безжалісні. Очі садиста.
З таким краще не знатись.
Другий — в піджаку, мовчазний, з вузьким лобом, густі брови над глибоко і близько посадженими очима. Цвіту і виразу не додивиться. Ніс стрючком, губи тонкі щілиною. Щелепи широкі, підборіддя, як підкова, висунуте вперед. Під носом — кущики вусів і клаптик борідки внизу, як віхоть з конопель. Стрижений коротко їжачком, одітий опрятно. Високий зріст, широкі рамена. Людина не слаба. Чулась воля і настирлива упертість. Матроси різного віку, каждий іншого типу, а всі веселі і охочі до всякої втіхи.
Наймолодший, років 23, красунь — кров з молоком. Чорнобровий, кароокий, ніс рівний, невеликі темні вуси, рот невеликий, губи повні, темно-вишневі, шия рівною колоною. Хоть картину пиши. Голос приємний, рухи м'які, еластичні, котячі. Гнучкий і стрункий, як лозина. Груди високі, голі руки з довгими м'язами свідчили про здібність до гімнастичних вправ.
Другий — присадкуватий, широкий, коротконогий. Шия, як в бугая. Весь склад ведмежий. Ноги розкаряком, руки довгі. Велика голова, стрижений коротко. Лице має тупий вираз спокійної добродушної слухняної людини. Справжній тюхтій. На грудях з-під полосатої безрукавки — бугри м'язів, руки з сплетених товстих канатів. Такому в цирк бороться або ламать підкови та згинать залізні рейки. Голос і сміх низький, як з бочки. Сила могутня!