Зарубіжний детектив

— А ти? — звернувся він до другого молодого чоловіка.

— Богуслав Пайдек.

— Де мешкаєш?

— Також у селі Нова Волька під Корніком. — І, не чекаючи особливого запрошення, поклав на стіл свій паспорт.

— Звідки у вас ця машина, блакитний «БМВ»?

— Знайшли, — відповіли обоє хлопців в одно.

— Тільки не брехати.

— Ми насправді її знайшли.

— Хай говорить хтось один. Ну хоча б ти, — тицьнув майор на того, що був вищий на зріст. — Розказуй усе до ладу.

— Наше село, — почав Богуслав Пайдек, — знаходиться за три кілометри від Корніка. І я і ось він, мій друзяка, працюємо на машинно-тракторній станції у Корніку. На роботу ми частіше їздило на мотоциклі. У нас в обох мотоцикли марки «ВСМ», от ми і їздимо раз на моєму, раз на його. Позавчора поїхали на його керосинці. А їхати треба через ліс, дорога погана. Напередодні ще сніг виспав. Мотор деренчав, а на півдорозі і зовсім заглух. Саме на тому місці, де відходить дорога до лісової сторожки, котру німці спалили під час війни. Тепёр цією дорогою інколи возять з лісу дрова…

— Та ти про машину кажи, — перебив майор.

— А я й кажу, як усе було. Вацек почав порпатися у двигуні, а я на цю дорогу звернув, приспічило мені. І побачив удалині якийсь білий горбочок. Що таке, думаю. Підійшов ближче — і очам своїм не вірю: невже машина? Та ще яка! Відгріб сніг, натиснув на ручку — дверцята не зачинені. Усередині нікого, а в замку запалювання ключ стирчить.

— І ви думаєте, я повірю цій казочці?

— Та побий мене боже, якщо неправду кажу. Підкликав Взцека, той також диву дається. Очистили ми машину від снігу, щітка в машині була. Дивимось — машина зовсім нова. Ми ще уважно розгледіли — ніде ніяких пошкоджень. Сів я за кермо. Ключика повернув. Двигун запрацював одразу. Що робити? Вацек каже: давай візьмемо машину собі, тримати будемо в сараї. А якщо знайдеться господар, віддамо. Нам ще грошенят відвалять, як за знахідку.

— І довго ти брехатимеш?

— Ну, може, про гроші за знахідку ми не говорили… Сів я за кермо, вивів машину на шосе. Вацек насилу налагодив свій мотоцикл, за мною прилаштувався. Приїхали у Вольку, прямо до нашої клуні. Відчинив я обидві половинки дверей, машину усередину загнав. Помістилась. Зачинив двері. Думаю, ніхто не помітить… Батько тільки на другий день, коли пішов за сіном для худоби, побачив прибуток у своєму господарстві. Я вже тоді на роботі був.

— Чому ви не повідомили міліцію про знайдену вами машину?

— А кому я повинен був повідомити?

— Міліцію у Корніку.

— А при чому тут корніцька міліція? На «БМВ» були костінські номери. Ну ось, повернувся з роботи, а батько з ходу поліз на мене з кулаками, що я злодій, машини краду. Мене не слухає, Вацек йому все пояснив, але він і йому не повірив. Я й сам уже злякався, бо на роботі хлопці казали, що під Корніком труп знайшли. Ану як, думаю, він з нашого «БМВ»?

— Чули про вбивство і не повідомили про знайдену машину? — гарячкував Добжинський.