"Сатурна" майже не видно
- Автор: Ардаматский Василий Иванович
- Год: 1964
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: М. Лещенко
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «"Сатурна" майже не видно». Краткое содержание книги:
Порушимо це мовчання. Тепер це можна зробити. Візьмемо одну з папок, струснемо з неї пилюку часу. Почнемо читати документи. І ось ми вже чуємо живі голоси й бачимо героїв повісті.
— Мені не хочеться розмовляти на цю тему, — байдуже відповів Рудін, доїдаючи свій суп. — Я, повторюю, погано про все це інформований.
Фогель примружився і потім, широко розкривши очі, подивився на Рудіна.
— Вам, Крамер, треба працювати не тут, а у відомстві Ріббентропа. Ви б зробити там кар'єру.
Рудін дізнався, що являла собою інструкція, яка його цікавила, а вислуховувати сентенції Фогеля — справа марна. Фогель, як ніхто, уміє балакати про що завгодно, аби здаватися критично мислячим діячем, причому Рудін уже не раз ловив його на тому, що він з одного і того ж питання з однаковою переконливістю висловлював протилежні міркування. Рудін послався на свою завтрашню поїздку в табір 1206 і, не чекаючи солодкого, пішов додому…
Надісланий Біркнером солдат розбудив Рудіна о шостій годині ранку. Коли Рудін вийшов з дому, ад'ютант Мюллера уже чекав його біля автомашини. Трохи далі стояли два мотоцикли з колясками та чотири озброєні солдати.
— Прошу пробачення, але я вирішив виїхати раніше, — не вітаючись сказав Біркнер. — Виявляється, нам їхати понад двісті кілометрів. Краще раніше виїхати і раніше повернутися. Сідайте.
Біркнер подав знак мотоциклістам: один з них виїхав уперед, другий опинився позаду автомашини.
— Це Мюллер наказав, — Біркнер кивнув на мотоцикл, який їхав попереду. — Сказав, що не збирається надто часто міняти ад'ютантів.
Біркнер вів машину сам.
— Собі якось я більше довіряю, — сказав він.
Над землею, мовби знехотя, вставав холоднуватий туманний ранок. Подекуди в низинах туман був такий густий, що Біркнер, різко гальмуючи хід, вмикав фари і безперестанку сигналив.
Лише годині о сьомій випогодилось, і навколо улігся спокійний осінній ранок у всій своїй жовто-багряній красі.
— Все хочу вас запитати… — Біркнер обернувся до Рудіна. — Як ви тут вирішуєте жіноче питання?
— Я — ніяк.
Біркнер розсміявся.
— Зомбах, як видно, добирав працівників за принципом відсутності у них інтересу до цього питання… — Він увімкнув радіо; коли почулась музика, вимкнув його і подивився на годинник. — Зведення ми з вами проґавили. Вечірнє чули?
— У мене немає приймача. Я слухаю тільки на роботі.
— Сталінград ще тримається, але висить на волосинці. Фюрер змете це місто з лиця землі. Наш фюрер — великий реаліст, і його обіцянка скрутити більшовиків — не слова. Свою велич він довів не словами, а ділами. Найкращу в світі армію створив він, найкращу в світі партію створив він. Що не візьми — дипломатія, розвідка, генералітет, — усе справа його рук. Такого гіганта історія ще не знала. Правильно?