Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих». Краткое содержание книги:
Адже Тьма, знищена одного разу, чекає лише часу, щоб повернутися знову. Чекає і набирається сил.
Забув, забув про це Річард Сайфер, Шукач Істини! Бо переміг він шимів, підземних духів, і повернув у світ магію. А з магією повернулося в світ і приховане досі Зло.
І на волосині висить тепер не тільки життя коханої Річарда Келен, але й доля всього світу. Бо соноходець Джеган, переможений одного разу, жадає помсти, і тепер влада його — набагато могутніша, ніж раніше. Знову вирушає Шукач Істини битися з силами Тьми. Відправляється, щоб перемогти — або загинути. Відправляється, щоб своєю кров'ю заслужити право на осягнення Шостого Правила Чарівника.
Келен згадала відбиток, зроблений світним пилом.
— Маги можуть прокласти освітлений слід, по якому пройдуть солдати.
— Було б непогано, — погодився генерал. — Але все ж залишається основна проблема. Поки наші люди будуть перетягувати все наше продовольство та спорядження, а потім чекати своєї черги, щоб пройти по перевалу, Орден вже буде тут. І ми вплутаємося в ближній бій, коли доведеться одночасно відбиватися і намагатися відійти. При відході основне завдання — пересуватися швидше супротивника або хоча б тримати його на відстані. На перевалі такої можливості немає.
— Ми й раніше їх випереджали, — сказала Верна. — Це ж не перший їх наступ.
— Ви маєте рацію. Ми можемо спробувати відступити он у ту долину, — він вказав наліво, — але в темряві, і під натиском Ордена, по-моєму, це буде помилкою. Цього разу темрява нам не союзник. Вони будуть продовжувати наступ. Вдень ми могли б вибудувати оборону і утримувати імперців на відстані. Але не вночі.
— У нас тут уже вибудована оборона, — зауважила Кара. — Ми можемо залишитися тут і дати їм бій. Генерал Мейфферт задумався.
— Ця думка першою прийшла мені в голову. Кара, і, як і раніше такий варіант можливий, але мене не влаштовують наші шанси при прямому зіткненні в таких умовах: під покровом темряви вони можуть підвести на близьку відстань великі сили. Ми не зможемо як слід розгледіти ні їх чисельність, ні пересування і не зможемо правильно розташувати наші війська. І в темряві не можемо на повну котушку використовувати наших лучників. Справа в чисельності: у них ресурси практично невичерпні, наші ж обмежені. І магів у нас недостатньо, щоб прикрити всіх. А на війні завжди б'ють тих, хто не прикритий. Супротивник зможе пролізти в зазор, зайти в темряві нам в тил, причому непомітно, і тоді нам кінець.
Всі замовкли, усвідомивши до кінця всю складність проблеми.
— Згодна, — промовила нарешті Келен. — Перевал — єдиний спосіб не програти сьогоднішній бій. І не втратити велику частину наших людей. Ризикувати, не маючи практично жодних шансів встояти і виграти бій, просто нерозумно.
Генерал пильно подивився на неї.
— Питання тільки, як пройти перевал до того, як вони рознесуть нас в клапті.
Келен повернулася до Верни.
— Необхідно, щоб ви затримали противника, це дасть нам час перевести армію через перевал.
— Що ти хочеш, щоб я зробила?
— Використовуй твоє особливе скло.
— Її що? — Скривився генерал.
— Чарівна зброя, — відповіла Кара. — Щоб засліпити супротивника.
— Але я не готова! — Запанікувала Верна. — У нас його зовсім небагато. Я не готова!
— Що говорять розвідники? Скільки в нас часу в запасі? — Звернулася Келен до генерала.
— Орден буде тут уже через годину, максимум — через дві. Якщо ми не зуміємо сповільнити їх просування, то ніколи не доберемося до тієї долини з усім військом, спорядженням і продовольством. Якщо ми не знайдемо способу затримати їх, нам залишається лише тікати в гори або залишатися тут і приймати бій. Жоден з двох останніх варіантів я б не вибрав, хіба що від повного відчаю.
— Якщо ми побіжимо в гори, — сказала Еді, то тоді ми все одно що небіжчики. Єдиною силою ми і живі, і загроза противнику. Якщо ж розбіжимося в різні боки, Орден скористається цією можливістю, щоб захопити міста. Якщо у нас вибір або розбігтися, або прийняти бій, то вибирати не доводиться — залишаємося і приймаємо бій. Краще спробувати відбитися, ніж помирати по одному в горах.
Келен насупилася, намагаючись зібратися з думками. Отже: Джеган змінив тактику і намагається нав'язати їм нічний бій. Раніше він ніколи цього не робив, а тому це дорого б йому обійшлося, але, враховуючи чисельність орди, йому, судячи з усього, на втрати наплювати. Для Джегана людське життя ніщо.
— Якщо нам доведеться вступити тут і зараз в відритий бій, твердо сказала Келен, — то до світанку ми, найімовірніше, програємо війну.
— Згоден, — відповів генерал. — Наскільки я розумію, вибору у нас немає. Нам потрібно діяти швидко і провести через перевал якомога більше людей. Ми, безумовно, втратимо всіх, хто не встигне пройти через перевал до підходу Ордена, але все ж зуміємо зберегти хоч когось.
Всі четверо деякий час мовчали, розмірковуючи про майбутнє і про тих, хто приречений залишитися тут і загинути. А навколо них все було в русі. Всюди снували солдати; вони гасили вогнища, збирали коней, які порозбігалися з переляку, перев'язували поранених і добивали залишки нальотчиків. Імперці зараз сильно поступалися в чисельності. Але це ненадовго.
Думки Келен мчали галопом. Вона все ніяк не могла заспокоїтися, що так легко дала себе обдурити. Тут вона згадала слова Річарда: думай про рішення, не про проблему. Зараз важливо одне — знайти рішення.