Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи
- Автор: Седлачек Томаш
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-244-4
- Переводчик: Тетяна Окопна
- Жанр: Экономика
Электронная книга - «Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи». Краткое содержание книги:
Автор — чеський економіст, радник президента Вацлава Гавела у 2001-2003 роках — у своєму дослідженні сміливо виходить за межі економіки та поєднує її з історією, філософією, психологією та давніми міфами.
ISBN 978-617-679-244-4
Томаш Седлачек © текст, 2012
Тетяна Окопна © переклад, 2017
Іван Міклош © передмова, 2017
Дмитро Подолянчук © дизайн обкладинки, 2017
Видавництво Старого Лева © українське видання, 2017
Living on the Edge — життя на межі
Здається, що сучасна економіка (а часто також економічні стратегії, що сформувалися на її основі) мала би відійти від деяких нових думок, а з іншого боку — повернутися до багатьох старіших. Облишити нарешті постійну незадоволеність, яка хоч і живить наше зростання, проте водночас робить задоволеність неможливою. Мабуть, нам варто було б знову відкрити для себе відчуття задоволеності, відпочинку й вдячності за те, що в нас є. А маємо ми всього справді багато; з матеріального та економічного погляду — найбільше в історії західної грецько-єврейсько-християнської цивілізації... чи будь-якої іншої цивілізації, яка колись жила на цій планеті.
Економічна політика, котра має таку мету, обов’язково починає потребувати маніакально-депресивних тенденцій в економіці, стає проциклічною. Свої проблеми ми вирішуємо боргом (тобто переміщенням у майбутнє), а вирішення всіх негараздів вбачаємо у своїй безкінечній надії на невпинне зростання. Так кризи стають набагато гіршими, ніж могли би бути, якби ми не носили весь час на своїх плечах тягар боргу.
Хто постійно живе на межі, не повинен дивуватися, коли раптом впаде за цю межу. Хто їздить на ковзанах при самій огорожі, не повинен скаржитися, коли об цю огорожу поріжеться. Хто літає надто високо й надто близько до сонця, мов міфічний Ікар, не повинен дивуватися, коли раптом обпалить собі крила, а його падіння буде тим глибшим, що вище він до цього летів. Ми дуже довго їздили на ковзанах при самому краї, який був надто гострим. Ми загубили чуттєвість і здоровий глузд, коли ставали на міліметр ближче до краю, на помах крил вище, а нічого не відбувалося. Просто їздити на ковзанах та літати в міру нам було мало, тепер настав час повернутися до безпечніших та привітніших висот.
В одній пісні співається про те, що правила й закони творять поети. Поети (у широкому значенні слова) додають правилам смислу, душу, юристи дають їм форму й букву закону. Так само можемо сказати, що хорошим економістом може стати хороший математик чи чудовий філософ. Здається мені, що ми надто велику роль відводимо юристам та математикам, недооцінюючи поетів та філософів. Ми проміняли надто багато мудрості за точність, надто багато людяності за математизованість. Це нагадує до деталей пробудовану вежу зі слонової кості, яка, однак, стоїть на нестійкій основі з піску. Недаремно в одній притчі говориться про те, що розумний будівельник більше піклується про фундамент, ніж про барокове оформлення куполів веж своєї будівлі. Коли почнеться дощ, храм не розсиплеться, мов будиночок з цукру.
Якщо вже ми заговорили про вежі, чи божевілля наукових мов і нездатність різних спеціальностей порозумітися між собою — це не наслідок того, що вони піднялися до запаморочливих висот, де буває порожньо, й залишили низини, де хай і не такий хороший вид удалечінь, але там живуть люди? Чи перемішування наукових мов не подібне до того, що колись сталося під час будівництва вавилонської вежі? І чи не краще — як часто говорять — мати приблизну правду, ніж точно помилятися?
Якби ми відступилися від своєї зарозумілості й говорили чітко й зрозуміло, були простішими, мабуть, і більше б розуміли одне одного. Трохи краще б усвідомили, як сильно окремі галузі потребують одна одної, щоб будівля була міцною.
Якщо я вже написав про те, від чого нам варто відмовитися, то тепер настав час відповісти на питання, до чого ж нам варто повертатися. І відповідь бачиться така: спуститися зі слонової вавилонської вежі швидше, ніж відбудеться перемішування мов (ніхто нікого й нічого не розуміє).
Надто далеко ми відійшли від принципів моралі, на яких би мала ґрунтуватися економіка. З ланцюга зірвалася й економічна політика, борговий психоз у формі велетенського боргу — результат цього. Перш ніж ми вирушимо шукати нові горизонти, саме час для економічного ретро. Зрештою, коли математик знаходить помилку в розрахунках, він не продовжує їх. Цим самим він помилку ані не приховає, ані не вирішить. Йому потрібно повернутися в точку, де він зробив помилку, виправити її і лише потім рахувати далі. Здається, що наша єдина надія — зробити висновки з цієї кризи. Адже в часи благополуччя немає належного часу для досліджень та рефлексій, а тим більше для якоїсь зміни шляху в дусі початкового значення слова покаяння. Це саме в кризі з’являється правда. Часто у своїй некрасивій голизні (король — голий!), однак і зі всією категоричністю.