Сильмариліон
- Автор: Толкин Джон Рональд Руэл
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: АСТРОЛЯБІЯ
- ISBN: 978-966-8657-24-5
- Переводчик: Катерина Оніщук
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Сильмариліон». Краткое содержание книги:
Ця книга — легендарна провісниця Володаря Перстенів — пропонує нам цілісну міфологічну історію майстерно вифантазуваного, але такого реалістичного світу Середзем’я. Стрункий і взаємопов’язаний кодекс, у якому йдеться про епічну боротьбу між добром і злом, становлять окремі твори: Айнуліндале — міф про Творення світу, про виникнення Зла та причини Падіння; Валаквента — картина ієрархії божественних сил, зображення їхньої вдачі та ролі у Творінні; Квента Сильмариліон — історія повстання Феанора та його роду проти богів, вигнання повстанців із Валінору та їхнє повернення до Середзем’я, а також безнадійної, незважаючи на жертовну мужність, війни з великим Ворогом за Сильмарили — досконалі коштовності, що їх виготовив Феанор, а викрав Морґот; Акаллабет розповідає про падіння великого острівного королівства Нуменор наприкінці Другої Епохи, а сказання Про Перстені Влади подає короткий огляд величних подій Третьої Епохи, насамперед — перебіг Війни за Перстень.
Ауле Вала, один із аратарів, коваль і майстерний ремісник, чоловік Яванни; див., зокрема: 15,27, а щодо того, як він створив гномів — 31 і наступні. 7, 8, 13-15, 17, 18, 19, 23-24, 26-28, 31-34, 50, 52, 54, 60, 70, 78, 86, 93, 276
Балада про Леітіан Довга поема про життя Берена та Лугіен, від якої походить прозовий варіант тексту в «Сильмариліоні». Леітіан перекладається як «Звільнення з рабства». 162, 165, 169, 172, 174, 190
Балан Ім’я Беора Старого до того, як він став на службу до Фінрода. 141
Балар Велика затока на півдні Белеріанду, в яку впадала ріка Сіріон. 40,44,47, 116. Також острів у затоці, що, як гадають, раніше був східним виступом Тол-Ерессеа, а потому відколовся і на ньому після Нірнает-Арноедіаду замешкали Кірдан та Ґіл-ґалад. 47-49, 86, 116, 159, 201
Балроґ «Могутній Демон» — синдарський варіант назви вогняних демонів, які служили Морґотові (мовою квенья — валарауко). 19, 36, 73, 102-103, 117, 150, 151, 168, 197-198, 252,254,262
Барагір Батько Берена; врятував Фінрода Фелаґунда під час битви Даґор-Браґоллах, за що отримав від нього перстень; поліг у Дортоніоні. Про подальшу історію Барагірового персня, який став родинною реліквією Дому Ісілдура, див.: «Володар Перстенів», «Додаток А» (І, ІІІ). 100, 147, 151, 154, 155, 162-164, 167-170, 189, 192, 201, 241, 262
Бараґунд Батько Морвен, дружини Гуріна; небіж Барагіра й один із дванадцяти його супутників у Дортоніоні. 147, 155, 161, 203
Барад-дур «Темна Вежа» Саурона в Мордорі. 278, 282, 292, 305, 307
Барад-Ейтель «Вежа Джерела» — фортеця нолдорів побіля Ейтель-Сіріону. 195
Барад-Німрас «Вежа Білого Рогу», яку звів Фінрод Фелаґунд на мисі на захід від Еґлареста. 117
Барандуін «Коричнева Ріка» в Еріадорі, яка впадала в Море південніше від Синіх Гір; Брендівинна в Ширі («Володар Перстенів»). 303
Барен Старший син Беора Старого. 141
Бар-ен-Данвез «Дім Викупу» — так гном Мім назвав своє житло на Амон-Рузі, поступившись ним Турінові. 209,211
Бауґлір «Приневолювач» — одне з імен Морґота. 99,204,217,241, 266
Безсмертні Землі Див. Невмирущі Землі
Белеґ Управний лучник, командир прикордонників Доріату; його ще звали Куталіон — «Міцнолукий»; друг і супутник Туріна, від чиєї руки він і загинув. 157, 189, 193, 204-208, 212-215, 234
Белеґаер «Велике Море» Заходу поміж Середзем’ям і Аманом. Називається Белеґаер 25,79, 248; але часто вживаються також назви (Велике) Море, Західне Море, Велична Вода.
Белеґост «Велична Фортеця» — одне з двох гномівських міст у Синіх Горах; переклад синдарською мовою гномівської назви Ґа-білґатол. Див.: Слюдоград. 85, 86, 88, 109, 130, 193, 198, 210, 240,2437
Белеґунд Батько Ріан, дружини Гуора; племінник Барагіра й один із дванадцяти його супутників у Дортоніоні. 147,155,161,203
Белеріанд Вважають, що ця назва означала «край Балар» і спершу стосувалася тільки земель довкола гирла Сіріону, які простягалися до Острова Балар. Згодом, одначе, так почали називати всі стародавні узбережжя Північно-Західного Середзем’я південніше від Затоки Дренґіст і всі внутрішні землі південніше від Гітлуму й аж до підніжжя Синіх Гір на сході. Белеріанд було знищено під час заворушень наприкінці Першої Епохи, і море затопило всі його терени, так що вцілів тільки Оссіріанд (Ліндон). У різних місцях: див., зокрема: 102, 114-121, 242, 297-298
Белтіл «Божественне сяйво» — скульптура Телперіона, яку виготовив Турґон у Ґондоліні. 123
Белтрондінґ Лук Белеґа Куталіона, похований поруч із ним. 215
Белфалас Прилегла до південного узбережжя Ґондору територія з виходом до однойменної затоки; Белфаласька Затока. 303
Беор Званий Старим; очільник перших людей, котрі вступили до Белеріанду; праотець Дому Беора (Найстаршого Дому Людей, Першого Дому Едайнів); див.: Балан. 138,141,144,147, 148. Дім, Народ Беора 140-141, 147, 151, 157
Береґ Онук Барена, сина Беора Старого (про це в тексті не сказано); призвідця розбрату серед людей Естоладу; перейшов через гори і повернувся в Еріадор. 143, 144
Берен Син Барагіра; витяв Сильмарил із корони Морґота, щоби камінь став викупом за Лугіен, доньку Тінґола; був убитий анґбандським вовком Кархаротом; єдиний зі смертних людей, хто повернувся з мертвих, і відтоді жив разом із Лутіен на Тол-Ґалені в Оссіріанді, бився з гномами при Сарн-Атраді. Прадід Елронда й Елроса, предок Нуменорських Королів. Його ще називали Камлостом, Ерхаміоном, Одноруким. 147, 155, 161, 162-191 у різних місцях, 192, 203, 217, 244-246