Із праху посталі
- Автор: Брэдбери Рэй Дуглас
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Навчальна книга — Богдан
- ISBN: 978-966-10-6078-3
- Переводчик: Дар’я Миколенко
- Жанр: Ужасы
Электронная книга - «Із праху посталі». Краткое содержание книги:
Звісно, Елліоти на Аддамсів геть не схожі, що не заважає їм бути абсолютно унікальним літературним сімейством, яке припаде до вподоби шанувальникам «Кульбабового вина» та «Прощавай, літо».
— Не забудьте, ми зустрічаємося в Салемі в 2009 році! — вигукнув хтось.
Салем.[9] Заціпенілий розум Тімоті торкнувся цього слова. Салем, 2009 рік. І дядько Фрай, і Бабуся, і Дідусь, і Тисячу-Раз-Прабабуся у пожовклому савані. І Мати, і Батько, і Сесі, і всі інші. Але чи проживе він так довго?
З останнім затихаючим поривом вітру геть усі вони зникли — ця тьма шарфів, ця тьма крилатих створінь, ця тьма сухого листя, ця тьма шовкоподібних істот, ця тьма скиглячих, здушених звуків, ця тьма ночей і світанків, шаленства і мрій.
Мати зачинила двері.
Батько спустився в підвал.
Тімоті йшов, похнюпившись, через прикрашену крепом вітальню. Минаючи дзеркало, яким гралися на вечірці, хлопчик побачив смертельну блідість свого обличчя. Він затремтів.
— Тімоті, — сказала Мати.
Вона торкнулася його обличчя.
— Синку, — мовила вона. — Ми любимо тебе. Ми всі тебе любимо. Незалежно від того, наскільки ти відрізняєшся, незалежно від того, чи покинеш нас одного дня. — Вона поцілувала його в щоку. — І якщо, чи коли ти помреш, твій прах спочиватиме не потривожений. Ми подбаємо про це, ти будеш спочивати у мирі всю вічність, а я буду відвідувати тебе у кожен переддень Усіх святих і сховаю тебе в найбезпечнішому місці.
У коридорі відлунював скрип і гуркіт від закривання полірованих кришок.
У Будинку було тихо. Десь далеко вітер обігнув пагорб, підхопивши свій останній вантаж — маленькі темні цвірінькаючі зграйки.
Тімоті піднімався сходами нагору, сходинка за сходинкою, і гірко плакав.
Розділ 10
На захід від жовтня[10]
Четверо кузенів — Пітер, Вільям, Філіп і Джек — затрималися після Дня повернення додому, бо над Європою нависла хмара приречення, печалі й зневіри. У темному Будинку не вистачало кімнат, тому їх заткнули мало не догори ногами в сарай, який незабаром згорів.
Як і більшість членів Сім’ї, вони були незвичайними.
Сказати, що більшість із них спали цілими днями, а ночами займалися казна-чим, — це не сказати нічого.
Відмітити, що дехто з них вміє читати думки, а дехто — літати разом з блискавками та падати на землю разом із листям — це применшити їхні таланти.
Можна ще додати, як дехто з них не відбивається в дзеркалах, а інші вміють прибирати різних форм, розмірів і фактур в одному й тому ж люстрі, але так ми просто повторимо плітки, які люди мають за правду.
За мухоморовим виглядом, за поганковим мірилом ці хлопчаки скидалися на своїх дядечків, тітоньок, двоюрідних братів і сестер, бабусь і дідусів.
Вони — це майже будь-який колір, котрий ви можете наколотити протягом однієї невсипущої ночі.
Хтось із них юний, а інші були свідками, як Сфінкс уперше занурив свої кам’яні лапи у хвилі піщаного моря.
І всі четверо кохали одного дуже особливого члена Сім’ї та не могли без нього існувати.
Сесі.
Сесі. Вона — причина, справжня й головна причина, чому шалені кузени залишилися та не давали їй проходу. Адже вона сповнена всіма відчуттями всіх істоту світі, ніби гранат зернятками. Вона — це кінотеатр, театр і художня галерея всіх часів і народів.
Попросіть її вирвати вашу душу, як хворий зуб, і відправити її понад хмари, щоб охолодити запал, і ось ви вже високо в небі ширяєте в тумані.
Попросіть її схопити ту ж саму душу і поселити її в дерево, і наступного ранку у вашій зеленій чуприні співають птахи.
Попросіть перетворити вас на чистий дощ, і от ви вже кропите собою все підряд. Попросіть стати місяцем, і раптом ви вже бачите своє бліде світло, яке фарбує загублені міста внизу в колір надгробків та примар.
Сесі. Майстриня екстрагувати душу й підняти на поверхню житейську мудрість, вправна передати її тварині, рослині або мінералу; лише назвіть об’єкт на вибір.
Не дивно, що кузени затрималися.
Проти ночі, перед жахливою пожежею, вони піднялися на горище, щоб своїм диханням розворушити ложе з єгипетського піску.
— Ну, — сказала Сесі, із заплющеними очима та посмішкою на вустах. — Що б ви хотіли сьогодні?
— Мені… — почав було Пітер.
— Можливо… — сказали Вільям і Філіп.
— Не могла б ти… — продовжив Джек.
— Взяти вас із собою у місцеву лікарню для душевнохворих? — припустила Сесі, — щоб заглянути в голови звихнутих людей?
— Так!
— Згода! — сказала Сесі. — Ідіть, приляжте на свої койки в сараї. Увага! Готові?.. Полетіли!
9
Раніше Салем уславився суворістю пуританських звичаїв, найяскравішим проявом яких став т. зв. «судовий процес над салемськими відьмами», що відбувся у 1692 році.
10
Оповідання, що лягло в основу цього розділу, було написане бл. 1946 р. Мало ввійти до складу збірки «Dark Carnival» (Темний карнавал) (1947) під назвою «Подорож до Кренамокетта» (Trip to Cranamockett), але його вилучив автор на стадії складання гранок. Згодом уже під новим заголовком з’явилося в збірці «Конвектор Тойнбі» (The Toynbee Convector, 1988).