Dolce Vita, або Кінець гламуру
- Автор: Нікалео Ніка
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Аверс
- ISBN: 978-966-8386-86-2
- Жанр: Современные любовные романы
Электронная книга - «Dolce Vita, або Кінець гламуру». Краткое содержание книги:
Це книга про любов, дуже земну і всепоглинаючу.
— Про кого, про кого? — перепитує Дарина.
— Про «Его», — без іронії повторює Ігор. — Внутрішнє «я» кожного.
— Так-так. Я була вражена, коли вперше побачила його «Сон», — раптом пригадалася фотка з «Офісіеля» чи то «Вог». — Це була фотографія моєї душі!
Здається, після цієї фрази його погляд у мій бік став ще теплішим і глибшим. «Бідненькі, які ви примітивні, коли захоплені!» — блискає у моєму мозку.
— А тут, — я намагаюся підживити цей паросток, що став активно розростатися, — мені впала в око одна скульптурна композиція. Я хочу звернути вашу увагу на неї.
І я веду їх вздовж експонатів, шукаючи щось більш-менш схоже на реальні речі. Все не те! От нафігачать якоїсь байди ті митці, а що воно таке — біс його знає! Але ось ніби якась собака з м’ячиком у пащі.
— Гляньте, скільки натуралізму у цьому псі…
— «Бій титанів», — читає табличку під скульптурою Дарка.
Я роблю спантеличену міну.
— У кожного свій погляд, — безапеляційно рятує ситуацію Ігор, і я йому вдячна. — Кожен має право бачити те, що він хоче. Цінність об’єкта від цього не зменшується. Але тільки…
Я вже не слухала, що він говорить. Я бачила тільки його кавові очі. Я чула тільки його співучу мову. Ніхто не вміє так перебирати і обертати словами, як він. Навіть сама Лянка з її елітним походженням. Ніхто не вміє так красиво розказати про мій внутрішній світ, який я сама не знаю.
Він ніби тільки зі мною говорив і тільки для мене. Хоча поруч вже давно стояли і слухали і мій чоловік з Клеопатрою, і Роксолана з Рішардом, і наш дорогоцінний мер зі своєю половиною. Тільки Дарка проникливим поглядом вивчала мене.
Презентація вдалася. Роксолана продала п’ять картин і дві скульптури, серед яких був пропіарений Ігорем «Бій титанів», що впав в око голові Львівської міської ради.
Пізно увечері подзвонила моя старша сестра. Запитала, чи може зупинитися на час зустрічі зі своїм рецензентом у нас. Вірка працює над дисертацією. Зануда ще та! Але я відразу відповіла згодою. Сказала, що ображуся наступного разу, якщо вона мене буде про таке питати.
Інцидент
Лілька вже цілий тиждень, наче зубний біль. І де тільки вона була, коли на небі гордість роздавали?! Напевно, стояла у черзі на новий манікюр.
— Дарунь, чому він не відповідає на мої дзвінки?
— Ти йому ще есемеску надішли! — закотивши очі, відповідає Дарка.
— Сто разів уже надсилала, — дивує нас нещасна.
— Та ти геть здуріла! Перестань його доймати. На фіг он нам нужен. Ми тобі іншого знайдемо. Без багажу у вигляді покинутих жінок і дітей, — насміхається Дарина.
— Це не він їх покинув, а вони його! Ти ж чула, як він це казав.
— Я ще пам’ятаю, як він тобі казав, що має ділову вечерю. А сам де ошивався? Не пригадуєш?
— Боже, ну чому я така глупа?! — Лілька опускає голову на стіл, і її кучеряве волосся розсипається пухнастим осіннім килимом.
— Перша твереза думка в твоїй голові, — зауважую я і додаю: — Ліль, ти ідеш на поправку!
— Хто? Лілька?! — сміється Дарина. — Та вона не заспокоїться, поки він нарешті її не пошле! І то тільки за другим разом.
Ліля починає нервово сіпати плечима, ніби зараз розрегочеться або розридається. Ще тільки цього не вистачало!
Прошу офіціантку принести негазовану воду.
— Дар, перестань, — осудливо каже Лянка. — Не можна так!
— От посидить вона у тебе над душею тиждень, і тоді скажеш: не можна чи треба?!
Ситуація заходить у глухий кут. Прорив робить Роксолана:
— Дівчата, а ви нічого не сказали про мою презентацію. Що на людях — не рахується. Там критикувати заборонено!
— Мені справді сподобалося. Дуже навіть гламурно, — відгукується Дарина. — Багато цікавих людей було. От тільки шкода, що майже усі прийшли зі женщінами. Ти не можеш запрошувати їх самих?
— Так заведено — приходити удвох. Але я нікого не примушую.
— Ну, та ті, що непримушені кимсь, були абсолютно безперспективними кандидатурами. До речі, а на скільки ти попала за запрошення Роксани?
— Сума була кругленька. Але піар презентації у різних ЗМІ коштував би мені значно більше.
— Зрозуміла, Любань?! А ти думала, що по старой дружбе, — переможно заявила Дарина.
— Таке бувало до «Євробачення». Тепер ніхто, перепрошую, навіть не пукне безкоштовно, — пояснила Ляна, елегантно поглинаючи салат із фруктів з кленовим сиропом. — А як вам сама експозиція?
— Для мене все ото — мазня і пацьканина, — зневажливо пересмикується Дарка. — Нехай краще Люба скаже. Вона вміє говорити про таке.