Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Матеріали до історії Скитії-України ІV-V століть. Походження та дії гунів.
Матеріали до історії Скитії-України ІV-V століть. Походження та дії гунів. - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Матеріали до історії Скитії-України ІV-V століть. Походження та дії гунів.

Электронная книга - «Матеріали до історії Скитії-України ІV-V століть. Походження та дії гунів.». Краткое содержание книги:

Ця робота є першою із серії робіт про гунів, що в своїй основі використовують першоджерела, тобто повідомлення Амміана Марцеліна, Пріска Панійського, Йордана та інших тогочасних письменників. В ній на основі повідомлення А.Марцеліна, деяких грецьких та латинських письменників І/-/І століть, аналізі історичного та археологічного матеріалу, а також робіт сучасних істориків-гунологів доводиться, що гуни, які панували в Європі в кінці IV- першій половині V століть, яким вклонялися та платили данину Східна та Західна Римські імперії, які підготували грунт для Великого переселення слов'ян в V-VІІ століттях, були нашими предками, антами-праукраїнцями.
Загальноприйняте уявлення про гунів як про кочові азійські орди, що прийшли в Русь-Україну з Азії, яке подається в монографіях, підручниках та посібниках, є безпідставним наслідком фантазії на історичну тему, не грунтується ні на яких археологічних, етнографічних, лінгвістичних чи історичних даних, і має бути відхилене як хибне
1 ... 12 13 14 15 16 17 18 19 20 ... 104
Перейти на страницу:

Легко зрозуміти також вислів А.Марцеліна "вони немов би приросли до своїх коней" (2.6). Вершник, що швидко рухається, на відстані 300-400 м справді здається немов би злитим з конем. Амміан описував гунів за чутками від різних людей, деякі з них були тими воїнами, що, побачивши гунів, "злитих з конями вершників", тікали без оглядки. Безумовно, такі вояки надавали гунам лише відразливого вигляду, а він полягав у тому, що гуни повинні були докорінно відрізнятися від римлян чи готів.

Таким чином, портрет гунів-кочівників, поданий нам А.Марцеліним, є продуктом уяви, скомпонованим з оповідань багатьох людей про їхнє життя, вдачу та побут. Йому не можна надавати якогось особливого значення, принаймі, він не може бути взятий за основу для досліджень, бо Амміан ніколи їх не бачив, а описував зі слів переляканих людей. Це видно також з наступних протиріч та неузгоджень, які є в його описі гунів-кочівників.

В описі Марцеліна гуни — безбороді, постійно на конях, увесь час кочують, їдять напівсире м'ясо, уникають будинків тощо. Але навіть тут можна віднайти риси, які б мусили викликати здивування або принаймі сумніви дослідників: "вони кочують по горах та лісах". Чому по лісах, а не по степах? Чи можете ви уявити собі кочівників у тодішніх лісах, де немає доріг, але безліч підліску, повалених від негоди та віку дерев, де й пішки важко пройти, а не те що проїхати на гарбі чи гарцювати на коні? А по яких горах кочували гуни? В Європі поза межами Римської імперії ніяких гір, окрім Карпат, не було, інші ж гори, які знав Марцелін, знаходились далеко від описуваних подій, але ні в яких цих горах (Карпати, Кавказ) кочівників не було. Очевидно, у цьому місці в нього описка, допущена або ним самим, або переписувачами його твору. Якщо слово "кочують" замінити на слова "живуть", "перебувають", "знаходяться", то не лише ця інформація, але й значна частина наступної стають несуперечливими. Нарешті, аби Амміан сказав, що гуни кочують в горах та степах, то їхнє місцезнаходження можна було б локалізувати на Північному Кавказі, який межує зі степом. Але він сказав "в горах та лісах". Гори поруч з лісами в Європі є лише в одному місці — це Карпати з прилеглою до них смугою лісостепу. Тут і треба шукати народ, названий Амміаном гунами.

Далі ще цікавіше: "тіло вони прикривають одягом з льону або пошитим із шкірок лісових мишей".

Навряд чи з дикоростучого льону (якщо він взагалі є у степах) можна було пошити достатню кількість одягу, вирощують же цю вологолюбиву рослину в лісостеповій та лісовій зонах, де степових кочівників не було. І чому це у "гунів" одяг був з льону, а не зі шкір тварин чи вовни, цього добра у них було більше, ніж достатньо?

Ще цікавішим повідомленням є одяг "із шкірок лісових мишей". Як це можна собі уявити? Степові кочовики їдуть у ліс за кілька десятків, а то й сот кілометрів, не злазячи з коней, ловлять мишей, здирають з них шкірки (філігранна робота; нічого сказати), з яких жінки шиють їм одяг. І власне, чому з "лісових мишей", а не польових, які нітрохи не гірші від своїх лісових родичів? Наловіть в лісі мишей (краще не злазячи з коня) й попросіть свою дружину пошити з їхніх шкірок костюм. Тоді ви одразу задумаєтесь, а що власне Амміан хотів цим сказати?

Коментатори Амміана розуміли, що його повідомлення про одяг степових кочівників, пошитий із шкірок лісових мишей, містить в собі якесь непорозуміння. Тому деякі з них, зокрема перекладач "Гетики" Йордана й прекрасний його коментатор О.Скржинська, вираз Амміана (лісових мишей) перекладає як "польових мишей" [8, с.219]. Але це велика натяжка. Амміан свідомо написав "лісових мишей", бо вони знаходяться в одному контексті з мандрами "гунів" по горах та лісах, отже, й миші мусили бути таки лісовими; а також в одному речені з одягом з льону, який вирощували, з якого ткали полотно та шили одяг поселяни лісів та лісостепу, але ніяк не степові номади-кочівники. Аби степовики вміли прясти, то перш за все вони робили б одяг з вовни.

1 ... 12 13 14 15 16 17 18 19 20 ... 104
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)