Мій чоловік — пінгвін
- Автор: Львова Ірина
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: ЛА "ПІРАМІДА"
- ISBN: 966-8522-04-4
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Мій чоловік — пінгвін». Краткое содержание книги:
Окрім того, буде незайвим дізнатися, як здихатись обридлого коханця і вполювати нову здобич, що потрібно тендітній жінці, аби знешкодити сексуального маніяка, чи варто крутити роман з геєм і наскільки небезпечною може виявитися зраджена дружина.
Затріскотів будильник. Сеанс магії закінчився.
Увійшовши до кімнати, я застала брата перед екраном телевізора. Він захоплено пожирав очима виступ шоу-балету Бориса Моєсеїва.
— Тобі це справді подобається? — підозріло поцікавилась я.
— Авжеж, — захоплено відповів він, не відводячи погляд від «голубого» маестро. — Ти поглянь, яка досконала пластика!
Усе зрозуміло. Мій брат — хореограф, і танці для нього — наркотик. А каже, що це я схиблена!
— Але тхне від тебе, — чхнув він. — Неповторний букет індійського сандалу та гнилої скумбрії. Ще й собі піджак увесь залив цими помиями!
З того часу минуло два тижні. Ромко не повернувся. Зате біля мого під'їзду я все частіше помічаю розкішний «мерс» пана Мирона. Тричі він передавав мені троянди через власного шофера. А одного разу запросив до ресторану. З піднятим комірцем чорного плаща до п'ят він був просто супер-герой голлівудського трилеру, але, нічого не вдієш — я паталогічно закохана у свого безпорадного, недоумкуватого Ромка.
Зате у брата проблеми, здається, серйозніші від моїх. Кілька разів на день йому телефонує Борис Моєсеїв (ми й гадки не маємо, звідкіля у нього наш номер!), пропонує роботу у своїй труппі. Квіти поштою надсилає. Цукерки, блакитних плюшевих ведмедиків. А 9 жовтня збирається приїхати до Львова власною персоною, начебто з гастролями. Уже й афіші по місту розклеїли…
ОСНОВНИЙ ІНСТИНКТ
(Майже голівудська історія)
— На чому я зупинився?
Він нарешті відірвав погляд від оголених ніг молоденької офіціантки і перевів на мого верхнього гудзика, який я ненавмисне забула застебнути. Ну, майже ненавмисне…
— Ви говорили про поклик природи, — нагадала я. — Той, якого не змогла простити вам колишня дружина.
— Справді… Знаєте, вона так і не збагнула силу основного інстинкту, котрий іноді робить наші вчинки некерованими, — продовжив він перервану розмову. — От ви, наприклад, як вважаєте: може людина подолати потяг організму, умовно закріплений протягом…
Цієї миті задзвонив його мобільний телефон, він галантно вибачився й вийшов із зали.
«Конфіденційна розмова, — майнула думка. — Не хоче, щоб я чула, як він розмовляє з іншою жінкою. Коректний — це плюс. Проте, виявляється, — бабій, а це вже мінус.»
Він повернувся за дві хвилини.
— Вам не було сумно самій?
— Ні, я обмірковувала ваші слова. І дійшла такого висновку. Потяг потягом, але ж ми люди, а не тварини, а тому маємо певні моральні засади, щоб…
Цього разу задзвонив мій мобільний. Він швидко вийшов із зали, вибачившись. Хотіла його спинити, проте не встигла. Усе ж таки дуже коректний чоловік — дав можливість потеревенити з подругою наодинці…
— Даруйте, але те, що ви зараз сказали — позиція дилетанта, — сказав він, вмощуючись на стілець. — Ваш скепсис мене не просто обурює, а й ображає! Адже кожен школяр знає про собаку Павлова…
— Стривайте, стривайте… Щось пригадую. Це та, що приходила до професора і просила: «Будь-ласка, увімкни світло, бо дуже їсти хочеться…»?
— Глузуєте! Ну гаразд, розповім вам про один науковий експеримент. Група нідерландських учених…
На стіні мелодійно забамкав годинник, сповіщаючи восьму годину. Мій співрозмовник якось дивно скривився, зайорзав на стільчику і вибіг геть.
— Перепрошую! — долинув його голос уже з коридору.
Дивний якийсь… Так негарно поводиться. Це ж наше перше побачення! Невже не можна було відкласти свої справи? Цікаво, що він там запланував на восьму вечора? Скупити контрольний пакет акцій підприємства, яке виготовляє контрацептиви? Тепер зачинився у туалеті і телефонує на біржу до маклера: «Бери усе!» Або, може, він бандит? Не зміг прийти на «стрілку» і тепер дає вказівки хлопцям по телефону: «Братки, в натурі, тріть базар без мене, бо я тут із лялею у кабаку завис». Хоча, ні… Яка там ляля, коли треба працювати. У них із дисципліною суворо — це ж не державна робота!