Зоряний єгер
- Автор: Темкин Григорий Евгеньевич
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Переводчик: Віталій Геник
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Зоряний єгер». Краткое содержание книги:
Під час обльоту нововідкритої планети Кайобланко космонавти роблять вимушену посадку в океан. Там вони виявляють кораловий атол, у якому починають відбуватися дивні й незбагненні речі…
Це сюжети деяких із творів російського фантаста Г. Тьомкіна, що представлені в цій книжці.
— Професоре, а що ви можете сказати про особисті взаємини учасників експедиції?
— Особисті? — Співрозмовник невизначено знизав плечима. — Складні були взаємини… Але на роботі вони не позначалися. Та й навіщо вам це? Розум треба шукати на Мегері, розум…
Того-таки дня мені передали гіперграму. Мій настільний секретар, апетитно хрумкнувши кристалом із записом, викотив на стрічку текст:
«У випадку, якщо питання вашого супутника не вирішене або вирішене не остаточно, хотів би запропонувати власну кандидатуру. Окрім палкого особистого й наукового прагнення побувати на Мегері ще раз, наведу наступні докази. Ваш покірний слуга є одним із провідних фахівців з Мегери, брав участь у експедиції, що цікавить вас, і може допомогти відтворити картину тих днів, а також має у своєму розпорядженні наразі експериментальну, але цілком робочу модель приладу, який повинен значно полегшити пошуки розуму на Мегері. Якщо ви підтвердите згоду на мою участь у експедиції, зустрічатиму вас на борту гіперльота, яким планується перекинути вас до Мегери. З нетерпінням і надією чекаю вашої відповіді. Щиро ваш, Набіль Ібн-Хішам ас-Сааді».
Таламяна вдалося вмовити швидко, я навіть здивувався його поступливості. Але потім з’ясувалося, що шеф усе розрахував заздалегідь, і вигадку з Новичковим він розглядав як своєрідне психологічне гартування свого співробітника.
Задоволений, я повернувся в інформаторій, набрав позитивну відповідь Сааді.
У мене залишався ще один виклик гіперзв’язку, яким слід було, не відкладаючи, розпорядитися. Я узяв довідку й дізнався, що в загиблої Аніти Декамповерде в Сан-Пауло жива мати.
Розмова вийшла не з легких. Донья Декамповерде плакала, показувала фотографії дочки.
Вже не сподіваючись отримати потрібні відомості, я зупинив одноманітні голосіння немолодої жінки й запитав прямо:
— Даруйте, сеньйоро Декамповерде, але чим, по-вашому, викликаний нещасний випадок з вашою дочкою?
Вона відклала убік альбом, осудливо поглянула на мене очима, повними гіркоти.
— Не кажіть мені про нещасний випадок, юначе, — задерши сухе старече підборіддя, з викликом промовила вона. — Стався злочин. Мою дочку вбили.
Цукристий сік всупереч усьому стікав не вниз, до коріння, а піднімався, дерся по тріснутому стеблу, присмоктуючись липким язиком до основ бічних пагонів. Ближче до верхівки, біля тріщини, повзучий сік, білий мов цукор, ставав усе темнішим, скочувався в бурі кульки, які одна за одною відвалювалися від клейкої маси й випускали крила. Втім, мушки-кульки далеко не розліталися — здолавши шлях у декілька десятків метрів, вони з плаксивим теньканням пікірували й угвинчувалися у вогкий ґрунт. Жук, знову висунувшись із хвоща, несхвально спостерігав за мушками. А ті, не звертаючи уваги на сердиті заклики вусиків-антен квазіпредка, поспішали закопати себе якомога глибше.
РОЗДІЛ 4
Мушки-кульки готувалися до негоди. Червоне сонце нарешті звільнило небосхил, цілком передавши його Жовтому, й те вступало тепер у володіння цим світом, заполіскуючи континент бурштиновим світлом — не спекотним, але якимсь густим, тягучим, майже відчутним. До жовтого світила підтягалися його небесні васали. Спочатку щербаті, непевні півмісяці поступово набирали силу і блиск. Коли ж сонце опинилося в самому центрі їх каре, супутники розгорнулися у важкі, повнофазні місяці й заблищали, мов начищені мідні полумиски.
Розмова з матір’ю Аніти залишила на душі важкий осад. З якої скрині вона й слово-бо таке викопала: «вбивство»! Зрозуміло, звісно: горе матері, старість без дітей і внуків, образа на світ, що забрав у неї єдину дочку…
Однак, якщо вдуматися, у словах матері, можливо, полягає істина: раптом справді відбулася зустріч з якимсь розумом, який повівся агресивно? І тоді його дії можна визначити і як убивство.
Все, що вдалося дізнатися щодо експедиції Бурцена, я запхав у дальній закут пам’яті — хай інформація відлежиться, думки дозріють, а зараз треба було готуватися в далеку дорогу.
Планета, що більше я про неї дізнавався, то більше мене інтригувала. Коли я дізнався, що Мегера розташована у двосонячній системі і має чотири місяці, то сприйняв це як не більш ніж цікавий факт. А пізніше задумався: якщо прикинути, то на Мегері не мало не багато — двадцять шість пір року, мегеріанського року. Значить, сезони змінюють там один одного мов заведені. Клац — зима. Клац — літо. Клац — ще щось.