Німа смерть
- Автор: Кучер Фолькер
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9248-9
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Німа смерть». Краткое содержание книги:
І знов Берлін. Весна 1930 року. Європейське місто, сліпучі вогні реклами, тріумфальна поява звукового кіно. Його вже називають новим мистецтвом. Але є й ті, для кого звукові фільми тільки дешеве потурання невибагливим смакам глядачів.
Конкуренція між звуковим і німим кіно стає все жорстокішою. І ось з’являється він — той, хто в ім’я «великого німого» здатен піти будь на що. Чи він просто прикривається цим?
Ґереон Рат намагається розплутати одночасно кілька загадок. І, звісно, знов ризикує і своїм життям, і своїм добрим ім’ям, і своєю кар’єрою. Ще крок — і відкриється правда… Чи то буде тільки новий поворот драми?..
— Безперечно, докторе. Рате, прийдете просто до мене у кабінет і спокійно доповісте мені.
— Я... е, о третій... зустріч у Цьорґібеля.
— Так, звісна річ. Тоді приходьте відразу після зустрічі.
— Тепер я можу продовжити? — запитав Картгауз дещо роздратовано.
— Просимо, шановний докторе, просимо, — сказав Ґеннат.
Картгауз прочистив горло.
— Тепер, коли ви заговорили про янґтао, знайдений доктором Шварцом у шлунку Бетті Вінтер...
Він зробив театральну паузу, так, щоб усі зрозуміли, що він попередньо переглянув протокол розтину Вінтер.
— ...Я уважно придивився до вмісту шлунку небіжчиці і можу сказати лише те, що перед смертю вона їла не дуже багато, в основному фрукти, але нічого, що я мав би визначити як китайський аґрус...
— Я приніс із собою, для зразка, — Рат дістав з кишені пальта янґтао, який йому дав китаєць з ринкової зали.
— Схоже на пухнасту картоплину, — сказав Ґеннат.
— Ви маєте розрізати його, — попросив Рат доктора Картгауза, — ви це робите фахово.
Картгауз узяв скальпель, розділив непоказний плід і представив його променисту, яскраво-зелену м’якушку з чорними насінинами.
— Зсередини на вигляд гарний, — мовив Ґеннат.
— На смак теж приємний, — запевнив Рат. — І корисний.
— Отож, як я вже зазначив, — продовжував Картгауз, — я не знайшов жодних слідів такого фрукта в шлунку мертвої жінки, але вона їла інші фрукти. Однак, мабуть, за багато годин до своєї смерті.
— А причина смерті? Наркотики? Отрута?
— Жодне з цього, — знизав плечима Картгауз. — Зрештою, я не можу вам сказати, від чого вона померла.
— Так само, як у випадку Франк, — пробурчав Бьом. — Це неймовірно. Ви, принаймні, маєте якісь припущення?
— Обстеження показало підвищену кислотність крові. Це нормально для мертвих, але абсолютні значення в цьому випадку незвично високі...
— То беріться до справи, докторе! У вас напевне є здогад!
— Насправді, лише підозра. Тому що я не маю іншого пояснення.
Картгауз прочистив горло, перше ніж продовжити.
— Можливо, вона померла від гіпоглікемії. Однак це неможливо довести.
— Ніколи про таке не чув, — зізнався Ґеннат. — Що це?
— Надзвичайно низький рівень цукру в крові.
— А це може бути смертельним?
— Може. Однак насправді це трапляється тільки з діабетиками, які лікують свою хворобу ін’єкціями інсуліну. Якщо доза інсуліну занадто висока, або якщо організм не забезпечений достатньою кількістю цукру, може виникнути гіпоглікемія.
— У Фастре був діабет? — запитав Ґеннат.
Картгауз похитав головою.
— Я отримав документи від її сімейного лікаря, якого вона нещодавно відвідувала. Вона була дуже здоровою. Вона не приймала наркотиків. Але є місця проколу від голки — ретельний огляді виявив кілька слідів від підшкірних ін’єкцій, які не так легко їх помітити.
Ґеннат кивнув.
— Але оті ліки...
— Інсулін...
— ... його приймають тільки діабетики?
— Саме так, — кивнув головою Картгауз. — Він врятував багато життів. Із вашого дозволу, я хотів би викласти невеличку теорію.
— Нарешті, докторе, — посміхнувся Ґеннат, — витягайте вже свого кота з мішка.
— Хтось впорснув їй велику дозу інсуліну, проти її волі або без її відома.
Доктор замовк, спостерігаючи за реакцією поліції.
— Як я вже зазначав, ін’єкції підшкірні, — повів він далі. — Фактично — у підшкірний жир, з якого діюча речовина повільно надходить у кров. Їй робили ці ін’єкції впродовж кількох днів.
— Без її відома, — задумливо пробурмотів Ґеннат.
Картхаус кивнув.
— Однак її сімейний лікар не міг мені назвати жодні ліки, які б вона мала приймати в ін’єкціях, тому важко собі уявити, як би можливо було вводити їй інсулін непомітно для неї. Тож, мабуть, проти її волі, хоча я не бачив жодних слідів насильства. У будь-якому разі, остання доза була настільки високою, що привела до смерті внаслідок інсулінового шоку. Вона знепритомніла і, зрозуміло, не могла прийняти цукру.
— Цукру?
— Єдине, що могло б їй врятувати життя, одразу, коли її організм отримав дозу інсуліну.
За півгодини Рат знову мусив піти.
Бьом і Ґеннат залишилися чекати на Ґрюнвальда, продюсера Фастре, який мав упізнати тіло.
Рат, подолавши вир міського дорожнього руху, вийшов з машини о за десять третій у критому дворі Управління. Кірі бурхливо привітала його, коли він заходив до кабінету. Принаймні хтось його досі щиро любить. Рат нахилився і попестив собаку, а Кірі, бавлячись, скинула йому з голови капелюха, і негайно помчала з сірим фетром в зубах.