Німа смерть
- Автор: Кучер Фолькер
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9248-9
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Німа смерть». Краткое содержание книги:
І знов Берлін. Весна 1930 року. Європейське місто, сліпучі вогні реклами, тріумфальна поява звукового кіно. Його вже називають новим мистецтвом. Але є й ті, для кого звукові фільми тільки дешеве потурання невибагливим смакам глядачів.
Конкуренція між звуковим і німим кіно стає все жорстокішою. І ось з’являється він — той, хто в ім’я «великого німого» здатен піти будь на що. Чи він просто прикривається цим?
Ґереон Рат намагається розплутати одночасно кілька загадок. І, звісно, знов ризикує і своїм життям, і своїм добрим ім’ям, і своєю кар’єрою. Ще крок — і відкриється правда… Чи то буде тільки новий поворот драми?..
Рат досі не знав, що він може бути таким страшним. Він відпустив комір і підвівся.
Раптом працівник «Форда» розридався.
— Я просто хотів, щоб усе лишилося, як є, — простогнав він, схлипуючи. — Що робити, коли «Форд» закриється? Коли мене найняли три роки тому, я думав, зараз моє життя починається по-справжньому, зараз я заробляю гідні гроші! І тепер це все має закінчитися? Ви знаєте, скільки у місті безробітних? Що робити, коли «Форд» звідси піде?
— У будь-якому випадку, вам не треба випробовувати себе у ролі шантажиста, — сказав Рат, — вам для цього явно бракує хисту.
Залишивши нещасного ридати на самоті, він вийшов з квартири, сів у машину і рушив. Він просто хотів чимшвидше виїхати з Моабіта, геть, геть, геть, геть. Лють іще досі нуртувала всередині нього.
Він проїхав на схід по Інваліденштрасе і зупинився перед телефонною будкою коло Штеттинського вокзалу. Перед тим, як вийти, він викурив цигарку, щоб опанувати себе. Тоді він знайшов двадцять пфенігів і набрав номер Остбюангоф, Східного вокзалу. На його подив, відповів одразу Марлоу особисто.
— Комісаре! — в голосі Доктора М. лунало щире задоволення. — Приємно вас почути. Як посувається справа з «Дойче Крафт»?
— Справа посувається добре, — збрехав Рат. — А ви могли б зробити для мене одну корисну річ.
— Будь-якої миті. Якщо тільки не попросите про неможливе.
Рат назвав адресу й ім’я Антона Шмідера.
— Без жорстокостей, — попросив він. — Чоловіка треба тільки трохи налякати. Суто — натяк на можливі жахливі наслідки. Хтось за ним трохи стежить, десь якийсь зловісний погляд...
Марлоу засміявся.
— Не розповідайте мені, як робиться. Як далеко мої люди можуть зайти?
— Тільки налякати, більше нічого! Жодного фізичного насильства! В жодному разі!
— Але якщо ваш клієнт застосує силу, мої люди повинні мати можливість захищатись, я не можу їм цього заборонити.
— Не хвилюйтесь, він не застосує. Він м’яка ковбаса.
— Що ж, якщо ви так кажете.
Рат не дуже комфортно почувався, укладаючи угоду з дияволом, але він уже надто глибоко був загруз у цьому, приймаючи послуги від Марлоу, щоб тепер щось змінити. Йому шкода було Шмідера, плаксивого шантажиста, але він сказав собі, що шантажист у принципі не заслуговує на щось краще. Зрештою, йому пощастило, що не проти нього не висувають кримінального звинувачення.
Тому насправді все владналося добре для всіх: Аденауер матиме спокій, Шмідер не потрапить до в’язниці, а комісар Рат незабаром стане старшим комісаром Ратом.
А у випадку з «Дойче Крафт», він, очевидно, зробив би послугу не тільки Марлоу, але також своїм колегам. Цікаво, чому організована злочинність хоче брати участь у діяльності кінокомпанії? Він знав лише один вид нелегального кіно. Можливо, варто поінформувати радника Ланке з відділу громадської моралі.
На Штеттинському вокзалі теж був «Ашинґер». Рат з’їв там рублену котлету булетте по-берлінськи і помчав на Ганновершештрасе, він запізнювався. Йому треба було зануритись у роботу, щоб не мати часу думати про Шарлі. І чому той тип гостює у неї на квартирі.
Доктор Картгаус уже почав, коли Рат надміру енергійно увійшов у двері секційної зали. Бьом демонстративно подивився на годинник, але Ґеннат продовжував слухати медексперта, який не відволікався на появу Рата — тільки кивнув йому, на знак привітання, закінчуючи фразу:
— ...що підтверджує ваше припущення: у трупа фактично відсутні голосові зв’язки.
— Як у Вівіан Франк! — вигукнув Ґеннат, ніби він справді цього очікував. — Подобається нам чи ні, ми маємо звикати до думки, що тут маємо справу з серійним убивцею.
Бьом щось пробурчав собі під носа, реагуючи на «серійного вбивцю».
— Щоб уникнути другого Дюссельдорфа і не викликати істерики, — вів далі Ґеннат, — ми зараз не повинні йти до преси. Як ви робили досі, колего Бьоме. Погано тільки, що газети вже виробили свою версію, не питаючи нас. Якщо ми теж підтвердимо версію серійних вбивств...
— Що означає «підтвердимо»? — вступив Бьом. — Журналісти пішли геть хибним шляхом! Вони об’єднали дві справи, які не мають між собою нічого спільного!
— За винятком дивного збігу з тим китайським аґрусом, — зауважив Ґеннат.
— Вам відомо, якої я думки про тю аґрусову нісенітницю, — буркнув Бьом.
— Колего Рате, ви що-небудь з’ясували?
— В основному, так... — почав Рат, доктор Картгауз різко перервав йому.
— Я не хочу втручатися у дискусії кримінальної поліції, але хіба ви прийшли не для того, щоб послухати мене?