Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія». Краткое содержание книги:
Ззаду до Річарда підійшла Кара і протягнула сигнальний маяк. Він не був упевнений, але, схоже, поверхня статуетки стала трохи більше чорнильно-чорною, ніж коли він її бачив востаннє. Усередині фігурки пісок продовжував сипатися, утворюючи купку в нижній її частині.
— Кейджа Ранг розташував кордон на цьому перевалі, щоб запечатати людей усередині. Він той, хто дав вам назву. Чарівник знав, що ваш народ не терпить насильства, і боявся, як би ви не впали жертвою злочинців. Він той, хто допоміг вам виганяти їх з вашої країни, щоб ви могли вести мирне життя, до якої ви прагнули. Саме цей чоловік розповів вашим людям про проходи через кордон, за допомогою якого ви могли позбуватися злочинців, якщо побажаєте.
Оуен виглядав стривоженим.
— Якщо цей великий чарівник Кейджа Ранг не хотів бачити наш народ серед жителів Старого світу, оскільки ми могли змішатися з ними і стати родоначальниками необдарованого потомства, як ви це називаєте, то як щодо вигнаних нами злочинців?
— Дуже добре, Оуен, — посміхнувся Річард. — Ти починаєш думати самостійно.
Оуен посміхнувся у відповідь. Річард показав на статую Кейджа Ранга.
— Ви бачите, куди він дивиться? Це місце називається Стовпи Творіння. Це смертельно гаряче місце, де немає нічого живого — земля там наповнена смертю. Кордон, проведений Кейджем Рангом, проходить прямо по його сторонах. Коли ви виганяли зі своєї країни людей через кордон, то смертельні стіни не давали їм бігти у великий світ. У них залишався тільки один шлях — в Стовпи Творіння. Навіть маючи воду і припаси і добре знаючи дорогу, намагатися пройти через долину, відому як Стовпи Творіння, — це безумство. Будь-кого там чекає загибель. А без води і припасів, не знаючи місцевості, і того, як пройти через неї і куди йти у людини не залишалося жодного шансу на порятунок. Всі, кого ви вигнали, дивилися в обличчя безжалісної смерті.
Люди втупилися широко розкритими очима.
— Тоді, виганяючи злочинців, ми фактично страчували їх? — Сказав один з них.
— Правильно.
— Тоді цей Кейджа Ранг обдурив нас, — продовжив чоловік. — Він обдурив нас, фактично змусивши вбивати тих людей.
— Ви думаєте, це був жахливий обман? — Запитав Річард. — Ваші люди навмисно посилали завзятих злочинців у зовнішній світ, де вони могли грабувати і вбивати невинних людей. Ви усвідомлено звільняли жорстоких людей від відплати і створювали їм такі умови, при яких невинні люди могли стати жертвами насильства. Замість того щоб присудити вбивць до смерті, ви, протягом всієї історії, дозволяли їм вбивати інших. Ви були сліпі, намагаючись відмовитися від насильства, адже це призвело до того, що ви насправді йому потурали. Ви сказали собі: «Не має значення, що станеться з іншими людьми, оскільки вони не такі освічені, як ми. Ми кращі за них тим, що стоїмо над насильством і відкидаємо його». Якщо ви навіть коли-небудь і замислювалися про це, то все одно рахували людей, що живуть за кордонами, дикунами, а їх життя менш цінними, ніж ваші власні. Так що, у повній відповідності з вашими благородними намірами і цілями, невинні люди зовні повинні були розплачуватися своїми життями за скоєні і в Бандакарі злочини. Розплачуватися замість жорстоких вбивць, які народилися і були виховані вами самими, у вашій вільній від насильства країні. Тому Кейджа Ранг створив ще два кордони, щоб не дати необдарованим злочинцям проникати у зовнішній світ, не дати цим вигнаним з вашої Імперії вбивцям заподіювати шкоду іншим людям. Ви вважаєте себе благородними, тому що відкидаєте насильство, але своїми діями ви підгодовували його. Тільки те, що зробив Кейджа Ранг, поклало цьому край.
— Всемилостивий Творець! — Оуен важко опустився на землю. — Все набагато гірше, ніж ви говорите.
Інші теж були вражені до жаху. Деякі сіли на землю, як і Оуен, інші сховали обличчя в руках або відійшли на кілька кроків.
— Про що ти? — Запитав Річард.
Оуен подивився на нього, його обличчя було мертвотно блідим.
— Я розповідав вам про нашу країну… про наше місто та інші великі міста? Що в моєму місті ми всі живемо разом і щасливі жити так? — Річард кивнув. — Але це не зовсім так.
Келен нахилилася до хлопця.
— Про що ти?
Оуен безпорадно підняв руки.
— Деяким хочеться більшого, ніж наше просте приємне життя. Деякі люди… вони хотіли змінити наше життя. Вони говорили, що можна жити краще. Вони збиралися збудувати собі окремі будинки, хоча це і проти наших звичаїв.
— Оуен правий, — суворо підтвердив старий чоловік. — У мій час було багато людей, які не могли витримати того, що вони називали «дратівливими принципами нашої імперії».