Євангелія від Ісуса Христа

Ісус і ті, хто його супроводжував, ішли дорогами, від села до села, й Господь говорив його устами, й ось що він говорив: Завершився час, і Царство Боже близько, тому покайтеся й вислухайте добру новину. Слухаючи його, простолюд у селах не відчував різниці між поняттями «завершився час» і «закінчився час» і думав, що наближається кінець світу, після якого часу більше не буде. Усі дякували Богові за те, що у своєму невичерпному милосерді він послав остерегти їх про це, й не кого-небудь, а чоловіка, що називає себе його сином, і це схоже на правду, бо він творить чудеса повсюди, де проходить, і єдиною умовою, якщо так можна її назвати, є тверда віра того, хто цього чуда просить, так, наприклад, було з хворим на проказу, що звернувся до нього з благанням: Очисти мене, Господи, якщо буде на те воля твоя, Ісусові стало шкода цього вкритого бридкими виразками нещасливця, й він доторкнувся до нього і сказав: Моя воля на те буде, очистись, і не встиг він промовити ці слова, як загоїлася гнила плоть, а там, де її вже не було, наросла на кістках, і там, де раніше стояв потворний каліка, від якого люди розбігалися зі страхом, тепер усі побачили чистого й досконало збудованого чоловіка, без будь-яких видимих вад. Інший випадок, про який варто згадати, це той, що стався із паралітиком, або розслабленим, його принесли на ліжку до будинку Симона, якого Ісус називав Петром, і де він тоді перебував, а що перед дверима юрмився дуже великий натовп, то ті, котрі несли розслабленого, піднялися з ліжком на дах будинку, зробили там отвір і крізь той отвір опустили ліжко в хату, а що така велика віра заслуговувала на винагороду, то Ісус сказав: Сину мій, прощаються тобі гріхи твої, а сталося, що там було тоді кілька недовірливих книжників, з тих, які в усьому знаходять причину для звинувачень у порушенні Закону, то вони відразу причепилися до слів Ісуса і сказали: Ти блюзниш, лише Бог може прощати гріхи, а Ісус відповів їм таким запитанням: Що легше сказати розслабленому: Прощаються тобі гріхи твої, чи: Підведися, візьми своє ліжко й іди собі додому? — і, не чекаючи, коли хтось із книжників йому відповість, промовив: Отже, аби всі знали, що я наділений на землі владою прощати гріхи, наказую тобі, — це вже він звернувся до розслабленого, — підведися, візьми своє ліжко й іди додому, і такою чудесною була сила цих слів, що чоловік, який багато років лежав знерухомлений, несподівано почув себе міцним і бадьорим, підвівся на ноги, завдав своє ліжко собі на спину й пішов додому, возносячи хвалу Богові.