Зброя, мікроби і сталь - [calibre 4.13.0]

Одне слово, збереження кочового мисливства-збиральництва кам’яної доби на території Австралії, яка вела торгівлю із новогвінейськими рільниками кам’яної доби та індонезійськими рільниками бронзової доби, на перший погляд видається наслідком виняткової впертості корінних австралійців. Однак у результаті ретельнішого огляду з’ясовується, що цей факт всього лише відбиває всюдисущу роль географії у поширенні культури та технологій.

Тепер нам залишається лише розглянути зустріч новогвінейських і австралійських суспільств кам’яної доби із європейцями залізної доби. Нову Гвінею «відкрив» португальський мореплавець у 1526 році, Голландія прибрала до рук західну половину острова в 1828 році, а Британія та Німеччина розділили східну половину в 1884 році. Перші європейці поселилися на узбережжі. їм знадобилося чимало часу, щоб проникнути вглиб острова, але станом на 1960 рік європейські уряди утвердили свій політичний контроль над більшістю новоґвінейців.

Причини, чому європейці колонізували Нову Гвінею, а не навпаки, очевидні. Європейці володіли океанськими кораблями і компасами, щоб дістатися до Нової Гвінеї; письмовими системами і друкарськими верстатами для виготовлення карт, видання подорожніх нотаток і ведення адміністративного документообігу; політичними інституціями, які давали їм змогу забезпечувати кораблі, солдатів і адміністрування; та рушницями, щоб застрелити новоґвінейця, який наважиться чинити опір своїм луком зі стрілами або бойовим дрючком. Утім кількість європейських поселенців на Новій Гвінеї завжди була низькою, тож зараз острів досі здебільшого населяють новоґві- нейці. Такий стан справ різко контрастує із ситуацією в Австралії, Америці та Південній Африці, куди європейці прийшли у великій кількості і надовго, замістивши початкове корінне населення на величезних територіях. Чим відрізнялася від них Нова Гвінея?