Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри

— Лихі б демони вас побрали! А в чому ще ви присягнули Ісланзаді? — вилаялась Насуада. — У мене таке враження, ніби ви готові скласти присягу кожному стрічному.

Ерагон трохи зніяковів, знизав плечима й відкрив був рота, щоб почати виправдовуватись, проте замість нього заговорила Сапфіра: «Ми не даємо присяг кожному стрічному, але як нам уникнути обіцянок, коли ми не спроможні перемогти Галбаторікса й Імперію без підтримки інших рас Алагезії? Присяга — це ціна, яку ми сплачуємо для того, щоб пізніше мати змогу звернутись по допомогу до тих, хто має владу».

Насуада вислухала Сапфіру й невдоволено гмукнула.

— Отже, — мовила вона, — щоб отримати відповідь на своє запитання, я маю поговорити з Арією?

— Так. Але сумніваюся, що вона бодай щось тобі скаже. Адже ельфи намагаються тримати імена своїх учителів у найбільшій таємниці. І якщо в них не буде крайньої потреби, вони ніколи не скажуть того, чиїми учнями їм випала честь бути. Вони ж бо дуже переймаються тим, щоб про це ненароком не довідався Галбаторікс. — Ерагон дивився на блакитний камінь у своїй каблучці, замислившись про те, скільки ще дозволять йому сказати його присяга й честь: — Ти маєш знати тільки одне — насправді ми не такі самотні, як думали раніше.

— Я все зрозуміла, й мені дуже приємно це чути, Ерагоне… Я б тільки хотіла, щоб ельфи були зі мною більш відверті, — мовила Насуада. У її голосі вчувалася невеличка напруга. Помовчавши якусь мить, вона знов заговорила: — Але навіщо вам летіти до Елесмери? Хіба ви не можете зв'язатися з вашими вчителями за допомогою магії?

— Якби ж то, — безпорадно розвів руками Ерагон. — Та, на жаль, поки ще нікому не вдалося вигадати таке закляття, яке б змогло подолати охоронну магію Ду Вельденвардена.

— Дивно, невже ельфи не залишили жодної шпаринки, якою б самі могли скористатись?

— Якби така шпаринка існувала, то Арія б зв'язалася з королевою Ісланзаді відразу ж потому, як прийшла до тями у Фартхен Дурі… І їй би не довелося йти до Ду Вельденвардена.

— Справді, ти маєш рацію, Тоді як у тебе вийшло порадитись із королевою Ісланзаді про долю Слоуна? Адже ти казав, що під час вашої розмови армія ельфів була ще в Ду Вельденвардені.

— Саме так, — відповів Ерагон. — Але вони були на узліссі, а там захисна магія вже не діє.

По цих словах у наметі запала мовчанка. Схоже, Насуаді потрібно було дуже ретельно обміркувати прохання Вершника. Тим часом юнак почув, як охоронці Насуади стали сперечатися, чим краще відбиватись від великої кількості ворогів — списом чи алебардою. Далі до його слуху долинули рипіння возу, брязкіт чиїхось обладунків і ще добра сотня звуків, чиє походження визначити було досить важко.