Ґарґантюа і Пантаґрюель
- Автор: Рабле Франсуа
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5103-5
- Переводчик: Анатоль Перепадя
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Ґарґантюа і Пантаґрюель». Краткое содержание книги:
Заколють свиню в околиці, і вже несуть йому смаженину і кров'янку. І кожен божий день кличуть його на бенкет, на фестини, на весілля, на хрестини, на похрестини або ж до шиночка когось згоджати, а він, бачте, ніколи не єднав людей без того, щоб змирщини не пити на мир, на цілковиту згоду і обопільну радість, ut. по. per doct. ff. de peri. et. comm. rei vend. I. I.[347]
І мав він сина, Тіно Дандена, хлопака хоч куди та ще й кавалера, не приведи Господи! От він теж захотів, наслідуючи батька, пошитися в посередники, ви ж бо знаєте, що
Ut ait gl. vj. q. j, c. Si quis. g. de cons. d. v. c. j. fi. et est no, per doct. C. de impu. et aliis. subst. I. ult. et l. legitimae. ff. de stat. hom. gl. in l. quod si nolit. ff. de edil. éd. I. quis. C. ad le. Jul. majest. Excipio fîlios a moniali susceptos ex monacho, per gl. in c. Impudicas. XXVII. q. I[348]. І в паперах він так і йменувався: мировий посередник.
І в цьому він виявив надзвичайну запопадливість і пильність, бо vigilantibus jura subveniunt, ex. I. pupillus. ff. quae in fraud, cred. et ibid. I. non enim. et Instit. In proaemio[349], і щойно, бувало, зачує, ut.ff si quad. pau. fec. I. Agaso. gl. in verbo. olfecit. i. nasum. ad culum posuit[350], і тільки почує, що десь позиваються чи гризуться, він уже тут як тут, поспішає добитися полюбовної згоди.
Сказано:
те саме мовить gl. ff de dam. infect. I. quamvis, et currere.[351]
gl. ff. lib. agnos. I. Si quis. pro qua facit. I. Si phires. C. de cond. incer.[352]
Проте йому так не таланило, що він якусь зовсім пусту справу і то не умів залагодити; замість поєднати суперечників, він дратував і знемилосерджував їх ще більше. Ви ж бо, панове, знаєте, що
gl. ff. de alie, ju. ти. caus. fa. 1. ij[353]. А смарвські харчевники казали, що при ньому вони й за цілий рік не продають стільки мирового вина (так у них іменується добре вино ліґюжейське), скільки продавали при його батькові за півгодини.
Якось він поскаржився батькові, пояснюючи своє безталання перверзією своїх сучасників і кажучи йому без обрізків, що якби колись люди були такі ледащі, такі крючки, такі крутії і лиходії, як нині, то гоноровий титул мировика міг би йому й не дістатися. Цією заявою Тено ламав закон, за яким дітям не вільно докоряти своїм батькам, per gl. et Bar., I. III. § si quis. ff. de condi. ob caus. et Autent. De пир., § sed quod sancitum coll. IV.[354]
«Треба б (відповів Перен) діяти тобі, Дандене, синашу, інакше. Адже
gl. С. de appell, l. eos etiam[355]. He тут собака заритий. Тобі ніколи не щастить перевести сварку на мир. А чому? Бо ти берешся за діло, як воно ще не вкипіло. А я мирю всіх. Чому? Бо беруся за діло, як воно вже дозріло; так проголошує ґлоса:
Хіба не чув ти приказки: щасливий той лікар, якого кличуть, як хворий одужує? Лікар ще не втручався, а хвороба після зламу вже попустила. Так само і мої сутяжці, їхня суперечка вже вщухає, бо їхні капшуки спорожніли; вони самі перестали процеситися; у них забракло побрязкачів на сутяжництво;
І тут нам бракувало лише паранімфа[357] і посередника, який первий забалакав би про злагоду і тим самим позбавив би і ту і ту сторони від пліток: «Цей первий капітулював, первий заблагав миру; первий не витримав; чує кицька, чиє сало з'їла; знав, що зазнає поразки». Ось тут я і нагоджуюсь, на ловця звір біжить: це мій талан, моє щастя, моя фортуна. І ось що я тобі, Дандене, скажу, таким робом я міг би до згоди привернути чи, принаймні, до замирення великого короля і венеційців, імператора і швейцарців, англійців і шкотів, папу і феррарців. Та що я кажу? З Божої помоги я б замирив султана турецького з перським шахом, татар з москалями.
347
Як ств(ерджують) уч(ені), (Дигест) «Про неб(езпеки) і про виг(оди) від пр(оданої) р(ечі)», з(акон) І (латин).
348
Як про(голошує) ґ(лоса) ст(аття) 6, у к(аноні) І: «якщо хто-(небудь)»; ґ(лоса) про нез(мінність (закону), час(тина) V, роз(діл) 1 (наприкінці); і як це вк(азують) уч(ені) у К(одексі) «Про тих, хто не дос(яг) стат(евої) дійш(лости) і про інші під(міни) (дитини)», ост(анній) з(акон) і з(акон) «зак(онні) вес(ілля)», (Дигест) «Про ум(ови) люд(ського) існування)», ґ(лоса) про з(акон) «якщо він не хоче», Дигест щодо ук(азу) ід(илдів), з(акон) «будь-(хто)», К(одекс) з прив(оду) з(акону) Юл(ія) про об(разу) вел(ичности), «з цього правила вилучаються діти, прижиті черницею від ченця», як про(голошує) ґ(лоса) к(анону «роз(пусні) ос(оби)», XXVII, ст(аття) 1 (латин.).
349
Людям діяльним допомагають закони, згідно з з(аконом) «вихованець», Д(игест) проти шах(райських) плат(іжних) вим(ог), і, там же, з(акон) «не чин(ний)», і Ін(ституції) у преам(булі) (латин.).
350
Згідно з Д(игестом) «якщо четвер(оногому) зав(дано) шк(оди)», з(аконом) Агасо, ґ(лосою) зі слов(ами) «відчув», і, «приклався носом до заду» (латин).
351
Ґ(лоса) про завдані збитки, з(акон) «хоча», і бігти швидше, ніж кроком (латин.).
352
Ґ(лоса) у Д(игесті) «Про виз(нання) діт(ей)», з(акон) «якщо хтось діє ради ж(інки)», з(акон) «якщо баг(ато) хто», К(одекс) «Про нев(ід'ємні) ум(ови)» (латин.).
353
Ґ(лоса) Д(игест) «Про пос(тупку) з мет(ою) з(міни) прис(уду)», з(акон) II (латин.).
354
За ґ(лосою) і Б(артолем) з(акон) III, параграф «якщо х(тось)». (Дигест) «Про ум(ови), пор(оджені) пр(ичинами)» і (Засвідчений) Акт «Про шл(юби)», параграф «але те, що сан(кціоноване)», роз(діл) IV (латин).
355
Ґ(лоса) у К(одексі) «Про поз(ов)», з(акон) «вони теж» (латин.).
356
З(акон) «не вмирає», К(одекс) «Про під(пис) і пер(едачу) зобов'язань)».
357
Паранімф — дружка на весіллі (грекою).