Фантастика Всесвіту. Випуск 4
- Автор: Зельцер Дэвид
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Фантастика Всесвіту. Випуск 4». Краткое содержание книги:
— А Збуй-Вік уміє приймати пологи?
— Уміє… Хіба є таке, чого вона не вміє?
Ось так Збуй-Вік і зажила слави вправної баби-пупорізки ще до того, як прийняла першу дитину. Отож стара Ванже й згадала про неї, коли невістка відчула болі. Сама Ванже мала в цьому нелегкому ділі великий досвід, бо народила дев’ятеро дітей, з яких вижило п’ятеро. В Мароїмі вона не раз допомагала повитусі кумі Дезидерії, навіть приймала дитину в своєї невістки Дінори, але з Ліа це було надто ризиковано: свою вагітність, як усі нинішні жінки, Ліа переносила важко, ночами їй снився її чоловік, прив’язаний мотузками до дерева біля скотного двору, і вона прокидалася, охоплена жахом. Це ще чудо, що не скинула дитину.
Ванже потерпала: а що, як пологи виявляться важкими? Тоді без досвідченої повитухи не обійтися. Від людей вона дізналася про Збуй-Вік — ця пупорізка не підведе.
Лія лежала на дощаному ліжку, очі вирячені, і знай стогнала й вимагала покликати чоловіка. Стурбовані Амброзіо й Жоанзе снували туди-сюди; Діва стояла ні в сих ні в тих; Дінора якось знічено сповивала дитину. Ванже відчула себе непевно, її мучили лихі передчуття. Де ж це кума, чого вона бариться? Тільки Нандо спав собі спокійнісінько у сусідній кімнатці.
Ввійшов змоклий до рубця Агналдо, кинувся до Ліа, взяв за руку, присів на край ліжка. Породілля відразу заспокоїлася, обм’якла, проте зойкати не перестала. Ванже спитала в сина:
— А де ж кума?
— Тут я, синьє Ванже. Доброго здоров’я всім!
Збуй-Вік підійшла до ліжка, мовила до Агналдо:
— Ти, хлопче, гайда надвір, дай спокій стражденниці. З таким помічником, як ти, вона взагалі не розродиться. — Потім звернулася до старого Амброзіо й Жоанзе: — Ви теж. Негоже чоловікам тут стовбичити.
Поки вони не вийшли, Збуй-Вік завмерла біля ліжка, мов той вартовий, а тоді обернулася до Діви:
— Принеси каганця, небого, посвітиш нам.
Збуй-Вік умостилася на місце, де сидів хлопець, усміхнулась до Ліа, погладила їй живіт.
— Ну що ж, рибонько, доведеться постаратись, щоб карапузик з’явився на світ. Не бійся, пологи не хвороба. — Вона погладила Ліа по обличчю: — Ім’я вже обрала?
— Ще ні, сеньйоро.
Збуй-Вік поралася так, ніби все життя тільки те й робила, що приймала пологи. Ванже трохи підбадьорилась, ладна виконувати всі кумині накази. Збуй-Вік попросила пляшку. Діва принесла порожню, з неї ще не вивітрився сивушний запах.
— Дмухни в неї щосили, — звеліла Збуй-Вік, вкладаючи пляшку в руки Ліа. — Кілька разів дмухни. Ось я покажу, як це робиться.
З цієї Збуй-Вік неабиякий навчитель.
— Дивись. Набери в груди якнайбільше повітря, отак, і зразу видихни все. — Вона глибоко вдихнула і подула в отвір пляшки. — Потім знову вдих і видих, без зупинки.
Повитуха звеліла скип’ятити в горщику води — для сидячої ванни; ванна посилить перейми й прискорить пологи.
— Перевірений спосіб!
Побачивши, що Дінора сидить собі спокійнісінько з дитиною, вона зажадала:
— Куди ж це годиться, жінко? Вклади-но дитину та підсобляй мені. Подай он ту миску, щоб була напохваті.
Збуй-Вік зроду не приймала пологів, хоч не раз бачила й легкі, й важкі в пансіонах, де жили повії. Навіть допомагала досвідченим повитухам, захоплюючись їхньою вправністю. Щоправда, вона бачила також, як іноді за діло бралися самозванки і діти народжувалися мертвими або вмирали на руках у тих бабів. Проте приймати дитину самій їй доводилось уперше. Та ще в заміжньої жінки.
В неї хололо під ложечкою, але вона не давала того взнаки. Безтурботно теревенила про какао й худобу, курей, льоху, час від часу просячи Ліа щосили дмухати в пляшку. Перейми почастішали, подужчали, і породілля почала кричати з болю: ой-ой, помираю!
Збуй-Вік поквапила Дінору й Діву, що гріли воду:
— Підкиньте-но ще дров у вогонь!
У сусідній кімнаті запхикав хлопчик, став кликати матір. Дінора хотіла йти, одначе Збуй-Вік зупинила її:
— Нехай подивиться батько. В тебе є робота.
— Піди туди, Жоанзе. Побудь із ним.
— Сходив під себе, — доповів Жоан Жозе.
— То підітри, — кинула Збуй-Вік, перш ніж Дінора поставила на камінну триногу горщик і пішла до сина.