Хроніка війни. 2014—2020. Том 3. П’ять років гібридної війни
- Автор: Бура Дар’я, Красовицький Олександр
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9502-2
- Жанр: История
Электронная книга - «Хроніка війни. 2014—2020. Том 3. П’ять років гібридної війни». Краткое содержание книги:
Сухі інформаційні рядки зведень проілюстровані свідченнями безпосередніх учасників подій, процитованих з книг-хронік, що вийшли раніше у видавництві «Фоліо». Долучені спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, про новітніх героїв, хто заплатив найдорожчу ціну за спокій і добробут українців.
Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, і не можна забувати про тих, хто зі зброєю в руках фактично захищає благополуччя Європи.
У третьому томі «П’ять років гібридної війни» тритомника «Хроніка війни. 2014—2020» подається хроніка новин від кінця лютого 2015 року до 31 жовтня 2020 року.
— Чекай, ще один тобі прочитаю і приляжу.
І Аміна знову читала вірші.
Зараз Адам часто перечитує ті вірші, які лишилися в її телефоні, ті вірші, які вона любила цитувати на позиції. Він часто дивиться відео з його Аміною, де вона сміється, читає, підспівує або стріляє. Адам усміхається — це все його спогади про неї. Вона часто говорила, що хоче повернутися після війни на Донбасі в Чечню. Тепер Адам хоче спробувати виконати цю місію сам. І тут, і в Чечні.
— Ми прийшли боротися сюди проти єдиного ворога українців і чеченців: цей ворог напав на нас, а тепер і сюди прийшов. І піде далі, якщо його не зупиняти. Розумієте, оті ж усі виродки — Гіркіни-Мотороли — вони ж і в нас були. Та й взагалі, безміру найманців російських, тут на Донбасі, ну, вони ж із Чечні, це «кадирівці», які за крихту з барського столу прийшли вбивати людей.
Але крім оцього спільного ворога, Аміна відчувала і свій український патріотизм: той, який вона відчула в Києві, але про який так мало знала в Одесі.Вона розправила крила і почала дихати вільніше саме під час Революції Гідності. Аміна не раз казала, що справжню Україну можна було відчути на дотик якраз на Майдані. А потім та вся українськість, увесь патріотизм, перебазувалися на фронт — у ряди добровольців, які «атакували» військкомати й долучалися до добробатів.
— Там, на Луганщині, половина людей говорить українською, та ж вони українці, — не раз з надривом говорила Аміна чоловікові. — Але ж ця клята пропаганда... Мені боляче... боляче, бо відбирати шмат тебе, коли ти слабкий — то низько. Росія забрала шмат України, коли вона була найслабшою. А тепер зазіхнула на більше. Не віддам!
Вони ніколи не приховували своїх облич і не соромилися говорити в очі. Вони були готові, що ворог підповзе надто близько. А ворог боявся їх так, що не наважився зустрітися на війні: він чатував на них в тилу, коли Адам з Аміною мали хвилини перепочинку. Ворог замахнувся, але першого разу Аміна врятувала Адама від смерті, випустивши кулю в кілера.
— Після цього ми завжди були в бронежилетах, завжди озброєні. Ми ж розуміли, як знищили свого часу Коновальця і Бандеру, ми були напоготові. Але Аміна таки пішла. Пішла як воїн — як вона мріяла піти... Але я йтиму далі до кінця тепер за обох. Ми поверталися того разу додому затемна й в тихому місці перед поворотом почалася різка стрілянина: п’ять куль моя Аміна взяла на себе, одну в голову. Я дав по газах, щоб проскочити те місце, але це була справа кількох секунд, як машину — в решето. Швидка їде довго, я це знаю по своєму першому пораненню. Наша машина вже була не на ходу. Але я викликав 102-103 — все за правилами.
Адам сидів біля розстріляного позашляховика з перебитою ногою і тримав на руках кохану. Він був майже певен, що їх прийдуть добивати. Але вбивці злякалися і втекли. Аміна стікала кров’ю в Адама на руках, згасала перед його очима. Адам сягнув рукою до свого невеликого наплечника, витягнув аптечку й почав шукати бодай щось кровоспинне — «целокси», джгути, турнікети. Але вони не допомагали.
Зведення новин
Від початку доби бойовики 4 рази обстріляли із піхотного озброєння позиції української армії. Втрат серед українських воїнів немає.
Про це повідомляє пресцентр штабу АТО.
На залізничному переїзді біля селища Глеваха Київської області невідомі обстріляли з кущів автомобіль Аміни Окуєвої, вона загинула.
Про це повідомив Антон Геращенко у Фейсбук.
31 жовтня 2017 року
Російський правозахисний центр «Меморіал» оновив список політв`язнів у Росії — на сьогоднішній день 117 прізвищ.
Про це повідомляє офіційний сайт центру.
1 листопада 2017 року
На Донбасі в ході антитерористичної операції загинув доброволець з Грузії Гіоргі Саралідзе. Про це повідомив командир грузинського легіону Мамука Мамулашвілі у Фейсбук.
2 листопада 2017 року
Спостережна місія ОБСЄ на Донбасі зафіксувала зменшення кількості вибухів у зоні АТО за період з 30 жовтня по 31 жовтня.
Про це повідомляє СММ у своєму звіті за 31 жовтня.
3 листопада 2017 року
Від початку цієї доби обстановка у районі проведення АТО мала тенденцію до загострення, поранений один український військовослужбовець. Про це повідомляє пресцентр штабу АТО.
4 листопада 2017 року
За минулу добуросійсько-окупаційні угруповання 29 разів порушили перемир’я — троє наших військових отримали поранення.Про це повідомляє пресцентр штабу АТО.