Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна
- Автор: Браун Дэниел Джеймс
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-617-7279-36-4
- Переводчик: Любовь Пилаева
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна». Краткое содержание книги:
Друга переносить нас до Німеччини, де Гітлер уже задумав свій найстрашніший план — Другу світову Перш ніж розв’язати війну, він прагне приспати ворога — показати, що Німеччина гостинна, вільна і мирна держава. Задля цього керівництво країни вирішує провести Олімпійські ігри 1936 року, куди, у складі збірної США з веслування, потрапляють наші герої.
Створена на основі реальних подій, книга розповідає про дружбу, вірність і відчайдушну боротьбу добра та зла. А головне — проводить паралелі з сучасним світом, змушує замислитись над тим, що подібний сценарій може повторитися, або навіть вже повторюється, сьогодні.
Хлопці знайшли свої каюти внизу в туристичному класі і склали свої речі. Вони зустрілися й потисли руки іншим веслярам, які представлятимуть Сполучені Штати в Берліні. Це були Ден Барроу, одиночний весляр зі Спортивного клубу Пенсильванії; дві пари, одна з яких була з рульовим, а інша — без нього, також зі Спортивного клубу Пенсильванії; екіпаж парної двійки з клубу «Ундіна Бадж» у Філадельфії; і два чотиривесельні екіпажі, один з яких, із рульовим, складався з гарвардських хлопців із клубу «Ріверсайд Боут» в Массачусетсі, та інший з Вестсайдського веслувального клубу в Баффало, штат Нью-Йорк, без рульового.
Згодом, коли з формальностями було покінчено, вони приєдналися до махання прапорцями на палубі. Коли наблизився час відплиття опівдні, понад 10 тисяч глядачів скупчилися на пірсі номер 60. Дирижаблі та літаки кружляли над головою. Оператори кінохроніки відзняли кілька додаткових метрів плівки на палубі, а потім висипали з корабля, щоб встановити свої камери для зйомки відплиття пароплава. Із червоно-біло-синіх труб почав здійматися чорний дим. Морські вимпели майоріли на корабельних снастях носової частини і за щоглами під легким, гарячим вітерцем.
Перед полуднем спортсмени зібралися на сонячній палубі навколо Ейвері Брандеджа та інших посадових осіб AOK, коли вони розгорнули величезний білий прапор із п’ятьма переплетеними олімпійськими кільцями і почали піднімати його на щоглі. Натовп на причалі, знімаючи капелюхи і розмахуючи ними над головами, почав оглушливо скандувати: «Майори! Майори! Майори! Для США!» Оркестр ушкварив бойову мелодію, віддали швартові, і «Манхеттен» почав повільно відпливати в Гудзон.
Джо та інші хлопці кинулися назад до перил, знову замахали прапорцями та нахабно перейняли скандування: «Майори! Майори! Майори! Для США!» На причалі люди кричали: «У добру путь!» Верещали свистки на буксирах, гудки на поромах і ближніх кораблях. На річці пожежні катери ввімкнули на повну потужність свої сирени і вистрілили білі фонтани води в повітря. Літаки над головою лягали на одне крило і кружляли крутими петлями, поки фотографи знімали кадри з повітря.
Буксири штовхали ніс «Манхеттена», поки він не розвернувся у напрямку течії річки, і корабель почав свій величавий рух до західного боку острова Манхеттен. Коли він проминув Беттері, Джо відчув перший прохолодний бриз за усі дні. Далі корабель проплив повз острів Елліс, а потім повз Статую Свободи, і він, як і всі, кинувся до правого борту, щоб подивитися на неї. Він залишився на палубі, коли корабель пропливав через звуження річки, зі Стейтен-Айлендом на одному боці і Брукліном — на іншому, а потім пройшов через нижню частину затоки та нарешті виплив у Атлантику, де він почав злегка кренитися, виконуючи довгий, повільний, широкий поворот до гавані.
Джо все ще стояв на палубі, спираючись на перила, насолоджувався свіжим повітрям, дивився на те, як корабель минає Лонг-Айленд, намагаючись всотати і запам’ятати все, щоб потім, коли повернеться додому, він міг розповісти Джойс найменші дрібниці. Лише через кілька годин, коли сонце почало сідати на заході, Джо, нарешті, зовсім замерз і, починаючи звикати ходити по палубі, не втрачаючи рівноваги, повернувся всередину корабля, шукаючи інших хлопців та їжу.
Коли того вечора «Манхеттен» відплив на північний схід, і темрява огорнула його, він спалахнув вогнями й гучною музикою, ожив сміхом молоді, що розважалася і переживала найкращі години свого життя, заглиблюючись у чорну порожнечу Північної Атлантики на шляху до гітлерівської Німеччини.
Розділ 16
Хороше веслування значною мірою пов’язане з хорошими помислами. Недостатньо, щоб м’язи екіпажа працювали в унісон. Їхні серця і думки також мають бути єдиним цілим.