Оповістки з Меекханського прикордоння. Схід-Захід [UK]

— Уже за вісім, — нагадав він, закінчуючи листа.

Вона лише кинула на нього злий погляд.

Насправді навіть якби граф попросив би про бал за десять годин, це не мало б великого значення. Усі течії у Високому Місті зараз прямували до нього, тож тепер люди зволікали б зі шлюбами й похоронами, аби тільки не засмучувати нових володарів. А на прийомі їли б старі сухарі, запиваючи дощовою водою й хвалячи гостинність та вишуканість смаку господаря. Але Бендорет Терліх повівся більш ніж мудро, попрохавши баронесу про послугу. Тепер, якщо гості будуть незадоволені, то винною виявиться саме вона. І це вона може втратити позицію, пошану й повагу.

До листа було додано список гостей, яких граф мав бажання зустріти на прийомі. Більше ніж сотня прізвищ, окрім прибічників Терліхів. Усі — вершки Виссеринів і, що найдивовижніше, Ферлес-ґур-Дорес разом із дружиною, синами й кількома найпалкішими прихильниками. Запрошення ватажка ворожої групи на прийом, напевне, мало би стати тріумфом союзу графа з Виссеринами і до того ж відразу по тому, як розкрили невдалу спробу замаху на господаря. Це мало стати або рукою, простягненою до згоди, або ж оголошенням війни.

— При вході я повинна відбирати в кожного чоловіка зброю, а в жінок — шпильки для волосся й гребені з гострими зубцями. А також треба найняти дюжину тих, хто куштуватиме їжу, і ще й таких, хто може користуватися магією. А краще за все — всіх розмістити в окремих кімнатках.

— Так. А ще краще відіслати кожному запрошення із різною датою прийому, — пробурмотів Альтсін, закінчивши читати.

Він склав листа. Насправді шукав лише одне прізвище, й вочевидь, знайшов його мало не на початку списку. Евеннет-сек-Ґрес мав стати одним із почесних гостей.

— Що тепер, баронесо? Як ми зуміємо передати графу капшук?

Та ще й так, аби він зацікавився його історією? Якщо я правильно розумію, Бендорет Терліх впертий і незалежний, а тому має сам зробити відповідні висновки.

— Це правда. Він ніколи не дозволяє, щоби хтось говорив йому, що він має думати й робити. Тому, зрештою, в нього стільки прибічників.

— Тож?

Аристократка зупинилася, зітхнула.

— У мене немає конкретного плану. Я думала про те, щоби просто відіслати капшук йому разом із листом і просити, щоб він перевірив, хто й кому платив з нього грошима.