![Втрачений символ [The Lost Symbol - uk] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/2/9/9/0/9/vtrachenij-simvol-the-lost-symbol-uk-download.jpg)
Втрачений символ [The Lost Symbol - uk]
- Автор: Браун Дэн
- Серия: Роберт Ленґдон #3
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-966-14-0670-3
- Переводчик: Владимир Горбатько
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Втрачений символ [The Lost Symbol - uk]». Краткое содержание книги:
Роберта Ленґдона, символознавця з Гарварда, терміново запрошують прочитати лекцію в будинку Капітолію у Вашинґтоні. Але замість витонченої публіки професор знаходить п'ять таємничих символів, витатуйованих на відрізаній руці його наставника, масона Пітера Соломона. Ленґдон опиняється у центрі подій за лаштунками одного із найвпливовіших міст Америки. Усе, що здавалося знайомим, перетворилося на повний тіней таємний світ, у якому масонські секрети та до того невідомі одкровення неначе ведуть до однієї надзвичайної та неможливої правди.
Інколи потрібно змінити лише кут зору, щоби побачити світло.
— Тоді раджу вам поквапитися. — У слухавці почувся приглушений шум, а потім жінка заговорила знову: — Вибачте, здається, мене кличуть. Поговоримо, коли приїдете.
І телефон замовк.
РОЗДІЛ 91
З підвалу Ленґдон і Кетрін кинулися вгору і побігли темним коридором до парадних дверей. Над їхніми головами вже не чулося гуркоту лопатей гелікоптера, і в Ленґдона зажевріла надія, що їм вдасться вислизнути непоміченими, дістатися до Калорама-Гайтс і побачити Пітера.
Вони знайшли його. Він живий. Півхвилини тому, коли вони скінчили розмову з жінкою-охоронцем, Кетрін витягла піраміду та горішній камінь із чана. З піраміди ще капала вода, коли вона поклала її до професорової шкіряної сумки, відчуваючи шкірою тепло, яке і досі випромінював кам'яний моноліт.
Збудження через звістку, що Пітера нарешті знайшли, на якийсь час затьмарило інші думки про світний напис на горішньому камені: майдан Франкліна, вісім. Але у них іще буде час, коли вони доберуться до Пітера.
Піднявшись сходами та завернувши за ріг, Кетрін різко зупинилася і показала на гостьову кімнату потойбіч залу. У вікно в еркері Ленґдон побачив довгастий гелікоптер на галявині, а біля нього пілота, що дивився у протилежний від них бік і про щось розмовляв по рації. Поблизу гелікоптера стояв джип «ескалада» із затемненими вікнами.
Тримаючись у затінку, Ленґдон та Кетрін увійшли до гостьової кімнати і обережно поглянули у вікно — чи, бува, не видно поруч решти оперативної групи. Дякувати Богу, широчезна галявина перед національним собором була порожня.
— Напевне, вони в соборі, — сказав Ленґдон.
— Ні, не в соборі, — почувся голос позаду.
Ленґдон та Кетрін різко обернулися і побачили, хто їм відповів. В одвірку стояли дві темні постаті, націливши на них лазерні приціли своїх гвинтівок, і на грудях Ленґдона вже затанцювала червона цятка.
— Так приємно знову бачити вас, професоре, — почувся знайомий хрипкий голос. Агенти розступилися, і крихітна фігура директорки Сато, легко прослизнувши повз них, перетнула гостьову кімнату і зупинилася перед Ленґдоном. — Сьогодні ви зробили кілька вкрай хибних кроків.
— Поліція знайшла Пітера Соломона, — з притиском заявив Ленґдон. — Він у поганому стані, але живий. Усе скінчилося.
Може, Сато й здивувалася звістці, що Пітера знайшли, але не дала взнаки. Прилипнувши до Ленґдона немиготливими очима, вона підійшла до нього майже впритул.
— Професоре, запевняю вас, це ще не кінець. А якщо втрутилася поліція, то це лише ускладнює справу. Я вже казала вам сьогодні, що ситуація є вкрай делікатною та непевною. Вам не слід було тікати з цією пірамідою.
— Пані, — випалила Кетрін. — Мені конче необхідно побачитися з братом. Можете забрати піраміду, але ви мусите...
— Я мушу?! — грізно спитала Сато, крутнувшись до Кетрін. — Ви — міс Соломон, наскільки я розумію? — Вона спопелила Кетрін поглядом, а потім повернулася до Ленґдона. — Поставте вашу сумку на стіл.
Ленґдон поглянув на дві червоні цятки на своїх грудях — і поставив шкіряну сумку на кавовий столик. До нього обережно наблизився агент, розстебнув сумку і розкрив її, опустивши краї. З сумки вирвалася маленька хмаринка пари. Він присвітив всередину ліхтариком, якусь мить здивовано помовчав, а потім кивнув Сато.
Директорка підійшла і зазирнула всередину. Волога піраміда та горішній камінь блищали в промені ліхтаря. Сато нахилилася і уважно придивилася до горішнього каменя, котрий, як збагнув Ленґдон, вона бачила раніше лише на рентгенівському знімку.
— Цей напис, — вимогливо спитала Сато, — він для вас щось означає? «Ця таємниця криється в Цьому Порядку» чи в Ордені?
— Ми точно не знаємо, пані.
— А чому піраміда така гаряча?
— Ми занурили її у киплячу воду, — без вагань пояснила Кетрін. — Це була частина процедури розшифровування коду. Ми все вам скажемо, але дозвольте мені побачитися з братом. Він таке перестраждав...
— Ви варили піраміду?! — спитала Сато.
— Вимкніть ліхтарик, — сказала Кетрін. — І погляньте на горішній камінь. Можливо, напис і досі видно.
Агент вимкнув ліхтарик, і Сато нахилилася над каменем. Навіть зі свого місця Ленґдон бачив, що текст на золотій пірамідці і досі слабко світився.
— Майдан Франкліна, вісім? — здивовано мовила Сато.
— Так, пані. Цей текст, вочевидь, було написано якимось лаком, що світиться від розжарювання. Тридцять третій ступінь виявився насправді...
— А адреса? — вимогливо спитала директорка. — Цьому типові потрібна саме адреса?