Тінь попередника
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-009-4
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Тінь попередника». Краткое содержание книги:
Роман «Тінь попередника» В.Єшкілєва — перший з трилогії «Фаренго», що виходить в серії інтелектуальних романів «Червоне та чорне», є прикладом абсолютної позажанрової інтеграції почуттів, відчуттів і вчинків. Бо що є реальністю, а що фантастикою — на це навряд чи хтось зможе відповісти.
* * *
Володимир Єшкілєв народився в 1965 році в Івано-Франківську. Естет, енциклопедист і гурман літератури. Колекціонер вражень і шукач пригод. Його твори нагадують елегійні райські кущі, до яких несподівано завітала неприхована правда життя, і ми знову поринаємо в одвічне протистояння добра і зла, любові і ненависті, світла і темряви. В. Єшкілєв — майстер, який одним мазком може змінити напрямок сюжету. Пише в різних жанрах, але віддає перевагу інтелектуалізму в літературі.
Автор низки оповідань, новел, есе. Окремими виданнями вийшли романи «Адепт» (разом з Олегом Гуцуляком), «Втеча майстра Пінзеля», «Богиня і консультант» та інші. Роман «Тінь попередника» — перша частина трилогії «Фаренго».
— Там, за вуаллю?.. — питання Вольска залишається незакінченим. Овіта киває:
— Так, там, у спеціальному саркофазі, зберігається все, що залишилося від Отців. Наближатися до святині заборонено. Нам і так дозволили більше, ніж попередникам. Скажімо, Нурасов не бачив Розплідника. І ніхто із землян його не бачив. Ми перші, кому дозволили відвідати це місце. І невідомо, коли з'являться другі.
— Щось змінилося?
— Давнє зло повернулося. Хтось виростив другу Велику Матір ґиргів.
— Шерма? — запитує Ґвен. Запитує чомусь пошепки. Ніби тінь відступниці десь поряд.
— Ні. Її використали. Хтось невідомий забезпечив радикальну частину ноланського підпілля спорами ґиргів і знаннями про Розплідник. Шерма мала спори біля себе, коли прилетіла на Фаренго. Через те й одягнула біологічний скафандр, щоб охоронні системи Розплідника не змогли розпізнати молекулярний підпис спор. Але Лабіринт виявився розумнішим. Він виявив загрозу, знищив зародки хижаків і покарав відступницю.
— Вона мала при собі зародки ґиргів?
— Так.
— Навіщо вона це зробила?
— Їй пообіцяли зброю і допомогу в її особистій війні. Творець Тейсан запрограмував її для виконання однієї-єдиної мети — для руйнування корпорації Знаючих і визволення Ноли від окупаційних сил. Це було закладено в ній на рівні ментального відтворення спадкової інформації. Дуже глибокий рівень, на три шари глибший від рівня свідомості. Вона не могла критично оцінювати мотивації, які надходили з цього рівня. А якби раптом надумала пручатися, то збожеволіла б. Хтось дуже могутній і далекоглядний скористався цією патріотичною програмою. Відступниця ладна була за будь-яку ціну знищити Знаючих та Імперію. Навіть ціною ураження населених планет ґиргами.
— Ти знала все це раніше?
— Не все. Зараз Лабіринт розповідає мені те, чого я раніше не знала. Я чую її голос.
— Нас відпустять?
— Вас — так.
— А тебе?
— Не знаю. Тепер це я — та, котра стоїть на краю.
Овіта, ніби почувши поклик, обертається до темного проходу, який веде з тераси до надр Лабіринту. Вольску здається, що там, у темряві, стоять золоті ящери.
Знаюча зволікає, ніби щось згадує. Потім обертається до Вольска і каже:
— Потрібно дізнатися, звідки взявся пілот Махоніко. Це важливо. Він не був схожий ані на звичайну людину ані на клона. Махоніко казав нам, що він з Аврелії, але він не природжений авреліанець. Я не могла читати його думки. Він випромінював дивну енергію… Він інший. Можливо, його походження приведе нас до тих, хто виростив давнє зло. Можливо.
Овіта занурюється в темряву, і вони з Ґвен залишаються вдвох.
— Виходить, усе це — фортеця, — ксенобіолог обводить рукою видимий простір.
— Храм, фортеця, Розплідник — усе разом. І все, за великим рахунком, безглузде.
— Треба йти.
— Нам не сказали, куди саме ми маємо йти.
— Отже, це не важливо. Куди б ми не пішли, все одно вийдемо.
— І помремо на поверхні.
— Можливо, й не помремо. Нас відпускають не для того, щоб ми померли.
— Їжі немає, води вистачить на шість діб.
— У мене на п'ять.
— Цікаво, скільки часу ми пробули без свідомості?
Вольск не відповідає. Він іде терасою до дальнього виходу, Ґвен за ним.
33
Поселення Апарелія,
планета Арпікран (5КВ02:3),
зоряна система Тау Кита.
З януарія 417 року Ери Відновлення
— Це неправильне рішення, Ґвен, — Маккосліб роздратовано грюкнув накривкою молекулярного синтезатора. — Тобі треба відпочити, ти ще не зовсім здорова. І ця вагітність…
— Я повинна взяти участь у цій експедиції. Кінець кінцем, ґирги тепер моя тема. Моя головна тема.
— Невідомо, скільки часу триватиме ваша експедиція. Всі розрахунки піфійок приблизні, ти ж сама мені про це казала.
— Казала. Але сьогодні стало відомо, що імператор дає нам лінкор і три танкери. Такого тактичного ресурсу не мала жодна наукова експедиція за всю історію людства. Ми зможемо перевірити всі шість планет менш ніж за рік. Гніздо ґиргів важко заховати від сканерів.