Десяте Правило Чарівника, або Фантом

— Мені доручили обов'язок служити іншим у цій ролі. Моя сутність залишається в мені.

— Але серед тих, хто використовує тебе, є деякі, хто дуже цінує твою допомогу.

— Мене завжди цінували за мою роботу.

— Це відрізняється від твого колишнього заняття. — Річард не хотів продовжувати цю суперечку. Йому вистачало турбот про більш важливі справи. — Сильфіда, коли ти подорожуєш з нами, це часто допомагає врятувати чиїсь життя. Коли ти доставила нас в Народний Палац, тим самим ти допомогла мені закінчити війну. Ти здійснюєш хороші справи.

— Як Вам буде завгодно, Господарю. Але Ви повинні зрозуміти, що ті, хто створив мене, зробили мене такою, яка я є. Вони використовували те, чим я була, щоб створити те, чим я тепер являюсь. Я не можу бути ніким іншим, крім, як бути самою собою. Я не хочу для себе нічого іншого, більшого, ніж просто за Вашим бажанням, брати Вас в подорож.

Річард зітхнув.

— Я так не вважаю.

В задумі він однією рукою розламав навпіл сухі прути. Він дивився прямо в красиве обличчя Сильфіди, що спостерігає за ним і ловить кожне його слово. Нарешті, він м'яко вимовив.

— Бувають часи, коли немає іншого виходу, окрім як повірити іншим. Зараз саме такий час.

Щось у його словах очевидно, потрапило в ціль. Красиве, текуче лице присунулося трохи ближче.

— Ви — той, єдиний, — прошепотіла Сильфіда.

— Той, єдиний? Який?

— Той, який прийде, як мені розповідав Барах.

У Річарда на загривку волосся стало дибки.

— Ти знала Бараха?

— Колись він був моїм Господарем, як тепер Ви.

— Звичайно, — прошепотів сам до себе Річард. — Він же був Чарівником Першого Рангу.

— Він — той, хто наполіг, щоб мені було додано властивості порятунку в надзвичайних ситуаціях, про які я розповіла Вам. Також він вказав місця для аварійних виходів. Якби він цього не зробив, Ви б загинули. Він був дуже мудрий.

— Дуже мудрий, — погодився Річард, втупившись на Сильфіда широко відкритими очима. — Ти згадала, що Барах розповідав тобі щось про того, хто прийде?

Сильфіда кивнула.

— Він був добрий зі мною. Його дружина ненавиділа мене, але Барах був добрий зі мною.

— Ти знала і його дружину?

— Магду.

— Чому вона тебе зненавиділа?

— Тому, що Барах був добрий зі мною. І тому, що я відбирала його в неї.

— Ти маєш на увазі, що забирала його, коли він бажав подорожувати.

— Звичайно. Коли я говорила йому, що він отримає задоволення, вона складала руки і впивалася в мене поглядом.

Річард злегка посміхнувся.

— Вона ревнувала.

— Вона любила його і не хотіла з ним розлучатися. Коли я поверталася з ним з подорожі, вона часто стояла, чекаючи його. Він завжди усміхався, побачивши її, і вона відповідала на його усмішку.

— А що саме Барах розповідав про мене?

— Він сказав мені те ж саме, що і Ви, що бувають часи, коли немає іншого виходу, окрім як повірити іншим. Так він сказав, в точності, як і Ви. Він сказав, що одного разу інший господар скаже ті ж самі слова, і потім додав точно так само як і Ви: — Зараз саме такий час…