Янтарне скло
- Автор: Пулман Филип
- Серия: Темні початки #3
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-343-766-8
- Переводчик: Сергій Савченко
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Янтарне скло». Краткое содержание книги:
«Янтарне скло» — заключна книга трилогії видатного майстра слова Філіпа Пуллмана, що розповість про небезпечні пригоди дівчинки Ліри, що мешкає у іншому, схожому на наш, світі та її друга Віла. Діти мандрують різними світами, уникаючи контактів із воїнами Зла, бо за старовинним пророцтвом після глобальної катастрофи саме на Ліру чекає доля другої Єви, матері всього людського. Разом з героями юний читач порине у вир надзвичайних подій: подорож до підземного світу, поєдинок сил Добра і Зла, зустріч з душами померлих друзів і, нарешті, розставання Віла та Ліри, які встигли полюбити одне одного, але заради збереження рівноваги у Всесвіті змушені повернутися кожен до свого світу.
Лорд Ізраель стояв за великим гранітним козирком, там, де його не міг побачити Метатрон. Сніжний барс почув наближення жінки та її деймона, і коли вони вийшли з-за скелі, чоловік підвівся. Кожна поверхня, кожен кубічний сантиметр повітря були просякнуті падаючим Пилом, і це надавало м'якої чіткості найдрібнішим деталям. У породженому Пилом світлі лорд Ізраель побачив, що обличчя пані Кольтер мокре від сліз і що вона стискує зуби, щоб не заридати.
Він підхопив матір своєї єдиної дитини на руки, а золотава мавпа охопила руками шию сніжного барса та занурила обличчя в його смух.
— Як там Ліра? Вона відшукала свого деймона? — прошепотіла жінка.
— Дух хлопцевого батька захищає їх обох.
— Пил такий чудовий… Я й не знала цього.
— Що ти йому сказала?
— Я весь час брехала, Ізраелю… Поквапимося, бо це просто нестерпно… Наше існування перерветься, так? Ми не житимемо навіть як духи?
— Лише якщо впадемо у цю прірву. Ми прийшли сюди, щоб надати Лірі час відшукати свого деймона, а потім — час стати дорослою. Марісо, якщо ми знищимо Метатрона, у дівчинки буде цей час, хай навіть ми зникнемо разом із ним.
— І їй нічого не загрожуватиме?
— Так, — тихо промовив лорд Ізраель і поцілував жінку.
У його обіймах вона почувалася так само затишно й легко, як того дня тринадцять років тому, коли була зачата Ліра. Горло їй стиснули ридання.
Коли вона знову могла говорити, то прошепотіла:
— Я сказала йому, що збираюся зрадити тебе та Ліру, і він повірив мені, бо моя душа пройнята розтлінням і пороком. Він зазирнув так глибоко, що, без сумніву, побачив істину. Я брехала кожним нервом, усіма фібрами душі, всім, чим тільки могла… Я хотіла, щоб він не побачив у мені нічого доброго, і це мені вдалося, бо там дійсно нічого такого нема. Однак я люблю Ліру… Звідки з'явилася ця любов? Навіть не знаю. Вона прокралася в мене, наче злодій уночі, і тепер я люблю дочку так, що моє серце ледь не розривається. Мені залишалося тільки сподіватися на те, що мої злодіяння були такими жахливими, що в їхній тіні любов виглядала меншою, ніж макове зернятко, і я шкодувала, що не вчинила ще гірших речей — тоді сховати її було б легше… Але макове зернятко пустило коріння й проросло, і тепер крихітний зелений пагін розколює моє серце навпіл. Я так боялася, що він це помітить…
Пані Кольтер змушена була зупинитися та зібратися із крилами. Лорд Ізраель погладив її виблискуюче волосся, всипане золотим Пилом, але нічого не сказав.
— Він кожної секунди може втратити терпець… — прошепотіла жінка. — Я сказала йому стати маленьким. Але він, зрештою, лише ангел, хай навіть колись і був чоловіком. Ми можемо схопитися з ним і підвести його до краю прірви, і тоді ми обоє впадемо разом із ним… Лорд Ізраель поцілував її та відповів:
— Саме так. Ліра буде врятована, і небесне царство вже нічого не зможе з нею поробити. То поклич його, Марісо, кохана моя.
Жінка глибоко вдихнула та, затремтівши всім тілом, видихнула, потім розгладила спідницю на колінах, поправила волосся на скронях і прокричала:
— Метатроне, сюди!
Із золотавого повітря виросла закутана в тінь постать Метатрона, і Регент одним поглядом осягнув розстановку сил: два деймони, що припали до землі та спостерігали, жінка в німбі Пилу та лорд Ізраель…
… котрий відразу стрибнув на ангела, охопив його пояс і спробував кинути на землю. Втім, руки супротивника були вільними, і він кулаками та ліктями забарабанив по голові й тілу лорда Ізраеля. Ці удари були настільки сильними, що в чоловіка перехопило подих, затьмарилося в голові та приголомшилися всі чуття.
Проте його руки все одно тримали крила ангела, притискуючи їх до спини. І за мить пані Кольтер підскочила до супротивників та схопила Метатрона за волосся. Його сила була надзвичайною: жінці здалося, ніби вона тримається за гриву коня, що помчав. Він шалено затрусив головою, і пані Кольтер підкинуло в повітрі та почало кидати туди-сюди, а величезні складені крила напружилися та натиснули на руки чоловіка, що мертвою хваткою тримали його.
Деймони також не залишилися осторонь: Стелмарія вп'ялася зубами в ногу Регента, а золотава мавпа роздирала його крила, відриваючи по одному перу, й одне це привело ангела в несамовитість. Він раптом кинувся вбік, звільнивши одне зі крил і кинувши пані Кольтер об скелю.
Це приголомшило жінку на декілька секунд, і її хватка послабшала. Ангел відразу шалено засмикався, б'ючи вільним крилом та намагаючись скинути мавпу, але руки лорда Ізраеля все ще міцно тримали його — і навіть ще міцніше, ніж раніше, адже тепер йому не треба було тримати одне із крил. Лорд Ізраель намагався стиснути ребра Метатрона так, аби той не міг дихати, і при цьому не звертати уваги на страшенні удари, що сипалися йому на голову і шию.