Браслет із знаком лева
- Автор: Холодюк Леся
- Год: 2000
- Язык: украинский
- Год: «Червона Калина»
- ISBN: 5-7707-0729-1
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Браслет із знаком лева». Краткое содержание книги:
Марта Квитко, котра летить до свого вуйка в Австралію. Довгою, сповненою небезпечних,
трагічних пригод, стає її дорога до Мельбурна.
Перед читачем постає екзотичний світ Індонезії, в якому живуть, кохають і діють
герої нової книжки української письменниці Лесі Холодюк (Лариси Федорів) «Браслет із
знаком лева».
Лімузин уже стояв біля парадного під’їзду.
Марта ретельно приготувалася до поїздки на концерт Паваротті. Вибрала щонайкращу сукню. Темнобрунатна парча відливала золотими вогниками і спадала донизу легкими щедрими складками. Браслет із знаком лева — єдина прикраса аж ніяк не збіднював загального враження. Навпаки, у виграші залишалися відкриті оксамитові плечі, тонкі руки та довга шия.
Чекала цього, як визволення, як ковтка чистого повітря, як зустрічі з Майклом. Якщо краса рятує світ, то спів Паваротті додасть сили їй триматися…
Самур завмер біля машини і побачивши Марту, захоплено підніс кошлаті брови. Сходами спускалася струнка жінка, округлий живіт продивлявся крізь щедрі складки і додавав їй величі та гідності.
Марта посміхнулася до Самура. Перед нею запопадливо відчинилися дверцята і жінка нахилилася, щоб сісти, однак відсахнулася — у салоні авто чекав на неї Даві.
Ні! Вона не буде слухати великого тенора, сидячи біля свого заклятого ворога. Вона не хоче, щоб спів озивався в душі скреготом ланцюгів, котрими прикута до нього.
— Я не поїду! — брязнула дверцятами і кинулась вулицею від будинку. Однак відразу поруч дорогу перегородило двоє охоронців.
Марта зупинилась і прокричала до Даві, стиснувши кулаки:
— Це що, замовлено тортури під райський спів?
10
Немає нуднішого видовища, ніж плантація з висадженими рівними рядами гевеї. Тут ширяє якась задушлива сила. Вона мертвить природу. Серед сірих у жовтуватих лишаях стовбурів гевеї росте хилий, гнилий підлісок. У рідких кронах не гніздяться птахи, сюди не залітають яскраві метелики. Навіть собаки, котрі догідливо бігають за Семом, тримаються більше біля дерев’яного навісу, хіба що Сем шматком рисового буцика заманить котрогось і той спроквола потягнеться за ним, з острахом опустивши морду мало не до землі та пускатиме слину з єдиною надією на додатковий ласий шматок.
Плантацію п’ять разів на день повинен обходити збирач латексу. В основному це робить Сем. Бо це його плантація, на яку він має документ, представлений у поліцейський відділок і податковому інспектору. У чиновників очі полізли з подиву, бо папір виявився справжнім, з усіма необхідними печатками. Не було до чого причепитися, хіба привітати новоспеченого плантатора. Тільки руками розводили: і хто б міг подумати, що на голову тамтому дикуну спаде справжня мана небесна.
Усі знали, що Сем отримав таку щедру винагороду або від Ель Даві, або від того європейця, що жив у них, а от за що — не змогли докумекати, як не пробували винюхувати у Сема. Хлопець відмовчувався. Забрав на плантацію усіх бездомних собак, які ревно стерегли багатство свого покровителя і гарчали на кожного, хто мав намір хоча б наблизитися до Семового господарства. Але таких було небагато, раз, два — і все. Хіба що крайня нужда заробити хоч якусь рупію змушувала чвалати сюди.
Семові помічників не треба, вистачить батька й молодшого брата. Вони переливають латекс з каністри, що приносить Сем, у чани, які стоять під дерев’яним навісом. Тут сік згущується і з сніжно-білого стає кремовим. Поруч — нарубані батьком стоси дров, якими розпалювали складену з каменю піч. Від диму латекс твердне, стає брунатним на колір.
Сем пішов далі — купив і поставив під навісом справжній механічний прес. Через валки пропускав затверділий латекс, з якого формувалися темні листи. Їх зв’язували у паки, готові до відправки на Суматру.
Сем так занурився у своє господарство, що відмовлявся їхати на ніч додому, залишався спати під навісом. Він не боявся джунглів — з ним були найвірніші чотириногі друзі.
Іще одну догму Сем засвоїв на власній шкурі — ніколи собаки його не зрадять, на відміну від підступних людей, на яких затаїв глибоку образу. Не хотів бачити нікого, ні з ким спілкуватися. Став навіть подумувати про те, що коли одружиться, обов’язково закладе свій, Семуторангдана Фалі, тотем, матиме свого покровителя — вірного пса.