Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв
- Автор: Турунен Ари
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-98-4
- Переводчик: Ірина Малевич
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв». Краткое содержание книги:
Книжка — не заклик до тверезості або пияцтва, а лише своєрідна спроба нагадати, що, незважаючи на небезпеки, алкоголь посідає важливе місце в соціальному житті європейської людини. Спиртні напої — мастило для європейських звичаїв. Алкоголь надихає літературу та мистецтво. Адже недаремно в багатьох релігіях та міфах він уважався божественним першоелементом.
Для широкого кола читачів.
У єгиптян щоденна норма пива також дорівнювала двом горняткам88. Єгиптяни часто влаштовували п’янки, метою яких було довести гостей до цілковитого сп’яніння. Вони пили багато і не вважали це надто великою проблемою. До того що хтось непритомнів од алкоголю, ставилися настільки ж буденно, як і до поїдання їжі. Коли повноправний громадянин вирушав у пивний рейд, він брав із собою в дорогу двох рабів і одного вільного89. Доставка п’яного додому проходила легко і просто з використанням здорового глузду.
За часів фараона Ехнатона пиво особливо лилося рікою і масове вживання пива солдатами стало проблемою90. Фараон Ехнатон сам не гребував пивом: на його зображеннях, що збереглися, видно, що у нього був чималий пивний живіт.
Єгипетські свята були бучними. Часто на малюнках зображений гість, який наївся і напився так, що йому аж зле. У нього тече з рота, його сусіди за столом звичним рухом підтримують йому голову і за потреби відносять його до ліжка. Сліди сумної події зникають, і веселощі продовжуються91.
У Єгипті гарними манерами вважалося бути п’яним під час торжеств. Найвизначніші свята проводили на честь богів, і вони могли перериватися на період робочого тижня. На славу богам можна було кричати п’яним. Люди переміщалися всі разом і сміялися, задоволені життям. Одним із найбільших свят був Опет, який за часів 20-ї династії тривав цілий місяць92.
За часів розквіту давніх культур алкоголь приносив людям радість. Ішлося не лише про радість, яку відчуваєш, коли починаєш п’яніти. Алкоголь уважався символом родючості та життєвого потоку, справжньою рідиною життя, ліками.
Велика пошана, з якою ставилися до алкоголю в Межиріччі та Єгипті, почасти базувалася на переконанні, що алкоголь робить людину здоровою і додає їй життєвої сили. У Межиріччі співали хвалебних пісень пиву: пиво має благодатний вплив на печінку й серце. У віршах співали, що улюблені бочка для відділення бруху і посудина під нею кажуть одна одній дубул-дабал. Так називали веселий звук, який безперервно лунав у приміщенні для бродіння пива93. У пиві містилася цілюща божественна сила. У Єгипті на честь покровительки медицини богині Сехмет влаштовували жертвоприношення, які супроводжувалися триденним гулянням. Жерці богині Сехмет переважно були лікарями й уважали пиво надзвичайно корисним для здоров’я94. В Єгипті школярам теж давали пива за обідом, адже вірили, що воно запобігає шлунковим і нирковим хворобам95. Медичний посібник «Папірус Еберса» налічує 700 різних рецептів. У більш ніж ста з них важливим складником є пиво96.
Уявлення про цілющий вплив алкоголю глибоко вкорінене також у християнській традиції. Жоден напій не подає західну культуру так яскраво, як вино. Павло заохочує Тимофія у своєму першому листі97 не пити самої тільки води, а «пити й трохи вина заради шлунка й проти багатьох недугів». У середньовічній Європі лікарі призначали вино майже від усіх хвороб, таких як хвороби кишківника, розлади травлення, а також для очищення крові. Популярною була книга Йоганнеса фон Куби Hortus Sanitatis («Сад здоров’я»). У ній Куба стверджує, що вино полегшує процес перетравлювання їжі у шлунку й печінці. Автор переконує, що вино очищує туманну кров і відкриває всі канали в тілі. Обґрунтування узагальнено в одному реченні: «Адже це такий природний продукт»98.
Про середньовічні вірування нагадує вермут. Хоча сучасний вермут зовсім далекий від вина, його склад (прянощі та корінці рослин) вказує на медичне походження напою. Вермут уважали відмінним афродизіаком, справжнім еліксиром мужності. У ХVІ столітті його також рекомендували для покращення травлення99.
Проте не всі полюбляли вино. Шведський історик Олаф Маґнус в «Історії Північних народів», що побачила світ 1555 року, палко захищав різноманітні переваги пива. На думку Олафа Маґнуса100, пиво не викликає в людей гніву і безпліддя, а якраз навпаки: фінське пиво робить жінок такими плодовитими, що вони народжують двійнят! Завдяки доброму фінському пиву чисельність населення зростає, що, звісно, збільшує державні податкові надходження і, отже, росте й могутність держави, стверджує Маґнус.
У Північних країнах населення старіє, однак податок на алкоголь лишається незмінно високим. Можливо, поради Маґнуса потрібно знову взяти на озброєння.
Олаф Маґнус був великим любителем пива, що видихнулось. Маґнус дійшов такого висновку: що старіше пиво, то воно чистіше й здоровіше. Якщо, наприклад, у людей в оточеній фортеці розпухає живіт або у них камені в нирках, пиво магічним чином позбавляє їх від страждань. Олаф розповідає, як у 1520 році він був серед оточених у Стокгольмі та пив старе пиво, після чого його перестали турбувати камені в нирках. Не підкріплюючи свою заяву щонайменшим обґрунтуванням, Олаф наполегливо запевняє, що пиво лікує кашель, якщо його пити з маслом. Якщо зварити його з яйцями, імбиром і цукром, пиво допомагає при травмах ребер. Воно також сприяє росту нігтів101.