Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах
- Автор: Энглунд Петер
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7506-2
- Переводчик: Н. В. Третякова
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах». Краткое содержание книги:
Петер Енґлунд показує, як настрій і сприйняття війни людиною змінюється від захоплення та ентузіазму до тотального страху і ненависті… Автор таким чином уклав щоденникові записи, що події розгортаються послідовно. Ми можемо побачити війну місяць за місяцем водночас на всіх фронтах.
Примітка верстальника: Цією книгою видавництво «Фоліо» продовжує ганебну практику перекладу не з оригіналу, а з російського перекладу. Численні описки й сліди гуглтранслейта верстальник по змозі виправив (перелік додається).
Фон Геріх разом з іншими входить до порожнього палацу. Він належить польсько-австрійському графові зі старовинного роду Тарновських[24]. Мешканці палацу втекли, залишивши своє житло. Фон Геріх і його товариші побачили всередині таку казкову розкіш, що в них просто подих перехопило. Вони блукали нескінченним лабіринтом кімнат з таким дзеркальним паркетом, що бачили в ньому свої відображення; під стелею, декорованою старовинними плафонним розписами, між стін, прикрашених важкою, дорогою обшивкою, картинами старих майстрів, «якими міг би пишатися будь-який музей». В одній кімнаті стояв чудовий рояль марки «Блютнер». На кришці лежали ноти, поміж них — Гріґ. Один з офіцерів сів до рояля і почав грати.
Лункі зали сповнилися звуками музики, а фон Геріх пішов далі. Він побачив бібліотеку. Кімната була без вікон, уздовж стін — полиці з книгами, а стеля в ній була скляною, і крізь неї видніли перші зірки, що засвітилися в небі. Книжкові томи стояли в суворому порядку, і фон Геріх швидко зрозумів, що бачить перед собою унікальну колекцію: наука, філософія, теологія, поезія, історія. Так, історія. Як і багато інших, фон Геріх уважав себе часткою Чогось Великого, і вигляд пухких томів надихнув його:
Я мрію про те, щоб ця війна, яка закрутила мене у своєму вирі, ніби соломинку, швидко стала б лише спогадом, як і всі колишні війни. І від неї залишиться лише книга, на сторінках якої перлини страждань, співчуття і відданості обов'язку і почуттям засяють ще яскравіше, ніж на пожовклих сторінках старих фоліантів.
Він іде далі. (Музика Гріґа лунає дедалі більш глухо в нього за спиною.)
Тепер він вступає в ту частину палацу, яку встигли розграбувати — військові або цивільні. Тут усе розідране, розбите, сплюндроване. Під ногами риплять скалки скла і кришталю. Зникло його відображення в дзеркальному паркеті, бо на підлозі валяється розірваний одяг, розкидані фотографії, книги, гравюри. Усе буде зруйноване. Пригнічений, він повертає назад.
Йому слід було б скористатися нагодою, узяти щось собі: усе, що він бачив навколо, незабаром зникне з лиця землі[25]. Але він не міг зважитися. Утім, дві надібочки він усе ж прихопив з собою: це буде пікантним подарунком його коханій дружині Ользі Альквіст. Перше — халат власниці замку, у жовтих і синіх барвах. Друге — пара її шовкових панчіх[26]. Зовсім стемніло, і Павел фон Геріх поскакав геть.
14
Цього осіннього ранку вже о четвертій годині просурмили підйом. Екіпаж корабля схопився і півдня гарячково працював. Головне завдання — якнайшвидше вивантажити 300 тонн вугілля. Офіцери зазвичай нічого не розповідають, але за чутками в морі англійський флот. Одні подейкують, що він прямує до Балтійського моря. Інші стверджують, що він уже в протоці Великий Бельт.
Штумпф бачить, що перша і третя ескадри також зайшли в порт. «Щось-то буде».
Штумпф уважає, що вивантаження вугілля має позбавити судно від зайвої ваги, для того щоб вони змогли швидше пройти Кільським каналом[27].
Він занотовує у своєму щоденнику:
Уся команда гарувала в поті чола першу половину дня. До обіду, коли ми вивантажили 120 тонн вугілля, флагманський корабель ескадри просигналив: «Припинити підготовку». Ще одне жахливе розчарування. Кляті англійці! Схоже, ми чудово інформовані про пересування їх флоту.
Він додає: «Те, що відбувалося в наступні дні й тижні, не варто навіть згадувати».
15
Тепер уже швидко. Ще один день, можливо, два або три. Залишилося недовго чекати, коли вони вирушать у дорогу. І справа тут не в звичному казармовому базіканні. Повітря сповнене чутками: натяки сприймають як факти, бажане видають за дійсне, страхи і побоювання збуваються. Невизначеність — така природа війни, і непоінформованість — її медіум.
24
Його ім'я — Ієронім Тарновський. Він одружився буквально напередодні війни. Фон Геріх пише, що Тарновський, який був офіцером австро-угорської кавалерії, загинув, але насправді він вижив.
25
Мешканці палацу змогли повернутися лише за рік, у вересні. Вони знайшли свій будинок ущент знищеним, навіть двері були зняті з петель. Крім незліченних відмітин від кулеметних черг, на фасаді палацу залишилися десять пробоїн від снарядів. Ліс навколо був спалений дотла, а в парку виявилося декілька масових поховань, і коли їх у грудні розрили, то знайшли там тіла 3600 російських і австро-угорських солдатів.
26
Її ім'я — Ванда Тарновська, і в цей момент вона перебувала у Відні як біженка, куди була евакуйована з Кракова.
27
Після того як корабель звільниться від зайвої ваги, його осідання стане на півметра меншим.