Експансія-I
- Автор: Семенов Юлиан Семенович
- Серия: Штирлиц #10
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- ISBN: 5–7720–0215–5
- Переводчик: Надія Орлова
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Експансія-I». Краткое содержание книги:
… Радянський розвідник Максим Максимович Ісаєв (Штірліц) передає з франкістської Іспанії у Центр цінні відомості про таємні переговори Аллена Даллеса з начальником управління «Армії Сходу» генерал-лейтенантом вермахту Геленом.
Автор розповідає про події кінця 40-х років, коли почав закладатися союз нацистських злочинців СД і гестапо з ЦРУ.
Запитання. — Чому ви мали провалитися?
Відповідь. — Тому що при підготовці операції я приділив максимум уваги професорові де Кріні, вважаючи свого співробітника цілком кваліфікованим розвідником, та коли почався обшук і нас примусили відкрити портфелі, я з жахом побачив у свого розвідника упаковку аспірину зі штампом «головного санітарного управління СС». Щастя, що мій саквояж уже оглянули, я вибрав момент, поки обшукували де Кріні, і з'їв ці таблетки.
Запитання. — Сильно потіли?
Відповідь. (Сміх допитуваного).
Запитання. — Що було далі?
Відповідь. — Через годину прийшли Стевенс і Вест, сказали, що переплутали дорогу. Прямо з поліції вони забрали нас у дім Веста, де його чарівна дружина, чудова художниця, дочка генерала Реєса, влаштувала нам вечерю. Розмова була дружня, стіл добірний (я ніколи й ніде не їв таких смачних устриць), атмосфера настроювала на відвертість розмови. Щоправда, наш агент Ф-479, якого також запросили на вечерю, дуже нервувався, і мені здалося, що це помітили всі, хто сидів за столом. Де Кріні поводився прекрасно, він привернув до себе загальну увагу, немов вихлюпнувся його австрійський лоск і шарм, хазяйка була в захопленні від «старого пана». А проте я відчував на собі пильний вивчаючий погляд Веста; коли я вийшов у туалет, він непомітно пішов за мною й запитав: «Ви завжди носите монокль чи тільки інколи?» Назавтра нас запросили на конспіративну квартиру британської секретної служби, яка працювала в Голландії під прикриттям фірми «Ханделс Діїнст Феєр континент» на Ніуве Уїтлег, п'ятнадцять. Там ми обговорили всі основні позиції.
Запитання. — Які саме?
Відповідь. — Після того як генерали «скинуть» Гітлера, ми оголошуємо мир із західними державами, даємо незалежність Польщі, Австрії й Чехословаччині, повертаємося до системи золотого стандарту в економіці, але зі свого боку просимо розглянути в позитивному плані справу про повернення Німеччині її колоній, відторгнених в результаті Версальського миру. «Це необхідно тому, — наголосили ми, — що німці гостро дискутують питання про життєвий простір, і замість анексій Гітлера було б доцільно підтримали наш режим, повернувши німцям втрачені заморські землі». Вест і Стевенс погодилися з нашою точкою зору і запропонували розглянути можливість проголошення «мандатних територій». Майор Стевенс переговорив по телефону з Лондоном і сказав нам, що остаточно це питання буде розв'язано на наших переговорах з лордом Галіфаксом з міністерства закордонних справ імперії… Ми одержали код на радіостанцію британської секретної служби й спеціальний номер «О-Н-4» в Гаазі. Було домовлено, що я разом з керівником опозиції приїду в Голландію наступного тижня й полечу в Лондон для зустрічі з лордом Галіфаксом та іншими членами кабінету. Повернувшись до рейху, я безперервно підтримував контакт з англійцями, їхнє радіо працювало бездоганно, та, незважаючи на мої постійні запити про продовження роботи, Гейдріх мовчав, жодного разу не з'єднавшись зі мною по телефону. Шостого листопада я на свій страх і риск знову поїхав до Голландії, щоб зустрітися з англійцями, сказав їм, що серед керівництва опозиції тривають дискусії з приводу умов для мирних переговорів з Лондоном. Англійці, аби «підштовхнути» наших «опозиціонерів», зауважили, що в тому разі, коли війна продовжиться й виникне реальна загроза німецького вторгнення, у Берліні не повинно бути ілюзій: «Навіть якщо Острів буде окуповано, ми переберемося в Канаду й вестимемо війну проти нацистів до кінця».
Запитання. — Хто саме сказав вам цю фразу?
Відповідь. — Я зараз не можу згадати, хто саме виголосив ці слова.
Запитання. — Ви навмисно уникаєте точних відповідей?
Відповідь. — Я саме намагаюся бути гранично точним у своїх показаннях.
Запитання. — З яких обставин ця гра з Лондоном, задумана, з ваших слів, Гейдріхом, зазнала змін?
Відповідь. — Якраз я наближаюсь до цього. Я дуже нервувався, бо Гейдріх перервав зі мною контакт, я раз по раз дзвонив йому в бюро, побоюючись втратити зв'язок з англійською секретною службою. У розвідці найменше зволікання підозріле, комбінацію треба робити стрімко…