Експансія-I

Запитання. — Не пригадуєте точно?

Відповідь. — У мене були тисячі співробітників… По-моєму, Краузе… Отже, ми прибули в Цутфен, там на мене чекав великий чорний «б'юїк», у якому сидів чоловік, що відрекомендувався капітаном Вестом з англійської розвідки. Він запросив мене в свою машину, мій співробітник поїхав слідом за нами; Вест виявився чудовим, симпатичним співрозмовником; та ще й до того він був скрипалем, а я теж грав з самого дитинства, тому в нас дуже скоро налагодився цілком дружній контакт. Про справу він не говорив доти, поки ми не зустрілися з майором Стевенсом і лейтенантом Коппенсом. Я сказав їм, що справді представляю опозиційну групу, яку очолює відомий генерал, його і мед і із зрозумілих причин я не можу відкрити. Наша мета — повалення Гітлера. Моє завдання — дізнатися про позицію Британії: чи підтримуватиме Лондон контакт з новим урядом, контроль над яким здійснюватиме генеральний штаб вермахту? Якщо це так, то готовий одразу ж сісти за стіл переговорів, що конче необхідні, аби виробити умови мирного договору між Німеччиною й Британією після того, як фюрера буде усунено. Бест і Стевенс відповіли, що уряд її величності вітає намір групи військових усунути Гітлера і що ми можемо розраховувати на допомогу Лондона в нашій роботі. Але деталі угоди між Берліном і Лондоном, яку буде укладено після повалення Гітлера, було б доцільно обговорити в присутності одного з керівників опозиції. «Чи можете ви організувати перехід кордону одному з ваших лідерів?» Я відповів, що докладу всіх зусиль, щоб це зробити. Тоді англійці запропонували провести наступну зустріч у їхній штаб-квартирі, в Гаазі, тридцятого жовтня, пообіцявши ознайомити нас з розгорнутими пропозиціями не тільки міністерства закордонних справ Англії, а й Даунінг-стріт…[6] Я повернувся до Берліна, і Гейдріх повторив, що він дає мені повну свободу дій як у легендуванні операції, так і в доборі кандидатів на «участь» у «змові генералів». Я оселився в особняку мого друга професора де Кріні, директора відділення психіатрії госпіталю Шаріте; це були чудові дні тиші й відпочинку; якось, під час прогулянки з професором, я подумав, що він цілком може зіграти роль одного з «генералів-опозиціонерів», оскільки він був полковником медичної служби, народився в Австрії, в Граці, що надавало достовірності його неприязні до Гітлера, який окупував його країну. Де Кріні погодився з моєю пропозицією, я ознайомив його з деталями плану, і ми поїхали в Дюссельдорф, на мою конспіративну квартиру, щоб підготуватися до зустрічі з британською розвідкою й відрепетирувати можливі аспекти переговорів, що мали відбутися. Ми пробули у Дюссельдорфі два дні й виїхали до Голландії. Коли ми прибули на місце зустрічі із Стевенсом і Вестом, вас затримала голландська поліція, привезла в дільницю, якнайретельніше обшукала, ми мало не провалилися, якимсь дивом уникнули цього завдяки випадку…