Байки діточкам про Коська-домовичка. Школа безпеки для малюків

— А от і моя люба онука! — тепло промовив Лісовик, обіймаючи дівчинку. — Мавка!.. А це — Кося, домовичок. Будьте знайомі!

— Привіт, — тихенько пролопотів Кося і пустив очі долу. — Я живу в селі. У великому будинку. У печі. А ти?

— Привіт! — посміхнулася Мавка. — А я — тут, у лісі. Укупі з дідусем. І з різними звірятками. Ходімо гратися?

— Ходіть, ходіть, — замахав руками Лісовик. — Тільки не віддаляйтеся від хатини. Щоби я вас бачив.

Мавка схопила домовичка за руку і потягнула на моріжок поза хатою. Аж раптом вона стала як стій і приклала пальчика до вуст.

— Тихіше… Не галасуй. Я дещо побачила! Он воно, поглянь туди… — І дівчинка вказала на пишний кущ, що визирав із-поміж дерев.

Кося придивився і на тлі довгастого мереживного листя побачив… незвичну вогняну квітку! Вона випромінювала світло й тепло — тож домовичок одразу відчув себе неймовірно щасливим! Йому стало так затишно, ніби він сидів удома, з татком і матусею. І наминав млинці… А батьки пестили його буйну чуприну і на два голоси співали пісню…

— Це… квітка папороті? — вражено спитав Кося.

— Еге ж, — прошепотіла Мавка. — Я бачу її лише вдруге. Не треба її зривати! Ліпше просто дивитися і мріяти…