Байки діточкам про Коська-домовичка. Школа безпеки для малюків

— Дякую тобі, пташечко! — мовив Кося й усівся на бережку.

Десь у траві сюрчали коники. А з води їм підспівували жабки. Домовичок схилив голову на коліна і задивився на рибок, що кружляли під водою.

Несподівано хтось злегка штовхнув його у спину.

— Гей! — пролунав іззаду грубуватий бас. — Ти хто будеш?

Домовичок скинувся, озирнувся і побачив над собою волохату істоту. Із руками, ногами і доброзичливим обличчям.

— Я Кося, — пробелькотав Кося. — Домовичок. А ти хто?

— А я — Чугайстр. Лісовикові рідний брат. Слухай, це ж чудово, що ти приблудився до нашого лісу! Бо мені вже й по­змагатися ні з ким!

— Позмагатися?! — здивувався Кося.

— Авжеж, у танцях! Я ж до балетної школи ходив. Коли ще манюнім був. Та мені сказали, що для балету я не гожий. Величенький, бачте… Тільки мене так просто не відвадиш! Обожнюю танцювальні змагання! Особливо «Танки з лісунами». Я там перше місце посів!

— Але я не вмію танцювати, — стенув плечима Кося. — Домовики не мають балетних шкіл. У них і без того багато клопоту…

— Маячня, — впевнено заявив Чугайстр. — Це легко! Зараз я розпалю багаття, і твої ноги самі підуть у танок.

Волохань поклав перед собою гілку, дмухнув — і вона враз спалахнула високим вогнищем.

— Тільки не намагайся повторити отаку штуку, — попередив він. — По-перше, в тебе все одно не вийде. А по-друге, в лісі не можна запалювати ватру. Нікому, окрім мене!

Кося кивнув, відчуваючи, що його ноги готуються піти у скоки. Тоді понад ним гримнула запальна музика, і він… підстрибнув. Іще й у повітрі перекрутився! Чугайстр реготнув — і також пустився у танок.