Борва мечів
- Автор: Мартин Джордж Рэймонд Ричард
- Серия: A Song of Ice and Fire #3
- Год: 2000
- Язык: украинский
- Переводчик: Вячеслав Леонідович Бродовий
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Борва мечів». Краткое содержание книги:
Особистий, незалежний, експериментальний перекладацький проект з елементами літературної адаптації. При передачі ряду імен, назв, термінів державності та побуту застосовуються українські та східноєвропейські старожитності з метою творчо відтворити живу авторську атмосферу вигаданого середньовічного світу.
До паперових книжкових видань цей переклад жодного стосунку не має, створений задля власної втіхи.
Переклад-адаптація В.Бродового: вересень 2013—грудень 2014 рр.
Перша редакція, виправлена: 21 лютого 2015 р.
Дані терпляче вислухала переклад.
— Навіть найхоробріші чоловіки бояться смерті та каліцтва, — мовив Арстан, коли дівчинка скінчила.
Кразнис знову усміхнувся.
— Скажи старому, що він смердить сцяками і не встоїть на ногах, якщо не підіпреться ціпком.
— Справді, ваша превисокосте?
Він штурхнув її у бік руків’ям нагайки.
— Певно, що ні, дурепо! Ти коза чи дівка, що мусиш питати такі дурниці? Скажи їй, що Неблазні — не чоловіки, що смерть для них — ніщо, а каліцтво і того менше.
Людопродавець зупинився перед кремезним чолов’ягою, на вигляд лазарянином, і зненацька вдарив того нагайкою, лишивши на одній мідній щоці криваву смугу. Євнух блимнув очима і продовжував стояти, спливаючи кров’ю.
— Хочеш іще? — спитав Кразнис.
— Якщо буде ласка вашої превисокості.
Ставало дедалі важче вдавати, ніби не розумієш ані слова. Дані поклала долоню на Кразнисове передпліччя, перш ніж він здійняв нагайку вдруге.
— Скажіть Доброму Хазяїнові, що я побачила, яких сильних він має Неблазних, і як хоробро вони терплять біль.
Кразнис гигикнув, коли почув її слова валірійською.
— Скажи дурноголовій вестероській хвойді, що хоробрість тут ні до чого.
— Добрий Хазяїн каже, що це не хоробрість, ваша милосте.
— Скажи, хай розплющить свої курвині очі й дивиться краще.
— Хазяїн просить уваги вашої милості.
Кразнис підступив до наступного євнуха у шерезі — високого молодика з блакитними очима та солом’яним волоссям лисенійця.
— Дай тесака, — мовив він.
Євнух став на коліно, оголив клинка і простягнув уперед руків’ям. То була коротка зброя, пристосована радше колоти, ніж різати й рубати, але край її був гострий, мов бритва.
— Встань! — наказав Кразнис.
— Слухаю вашу превисокість.
Євнух підвівся, і Кразнис мо’Наклоз повільно провів лезом по його тілу, лишивши тонку червону риску поперек живота і між ребер. А тоді він тицьнув вістрям під шкіру трохи нижче широкого червоного соска і почав пиляти туди-сюди.
— Що він робить?! — скрикнула Дані, звертаючись до дівчини. А тим часом грудьми молодика стікала кров.
— Скажи тій козі, щоб не мекала, — мовив Кразнис, не чекаючи перекладу. — Нічого йому не зробиться. Навіть справжнім чоловікам ті пипки ні до чого, а євнухам і поготів.
Сосок повис на смужці шкіри. Кразнис різонув востаннє, і той упав на цеглу майдану, лишивши кругле червоне око, з якого цебеніла кров. Євнух не ворухнувся, доки Кразнис не віддав йому тесака руків’ям уперед.
— Тримай. Я з тобою скінчив.
— Сей-один щасливий служити вам.
Кразнис обернувся до Дані.
— Бачите! Вони не відчувають болю.
— Як це можливо? — спитала вона через дівчинку-книжницю.
— Вино мужності, — відповів він. — Насправді то зовсім не вино, і робиться воно зі смертоносної «нічної тіні», личинок кровомух, коренів чорного латаття і ще багатьох таємних складників. Вони п’ють його з кожною стравою від дня, коли їх обрізають, і з кожним роком відчувають біль дедалі глухіше. Від того вони стають безстрашними у бою. До того ж їх безглуздо катувати. Скажи дикунці, що Неблазні не викажуть жодну її таємницю — хай ставить їх на варті хоч у раді, хоч у опочивальні й не боїться, що вони почують щось зайве.
— У Юнкаї та Меєрині євнухів часто роблять, відрізаючи хлопчикам самі лише яйця, а прутні лишають. Така істота вже не плідна, та інколи в неї ще стоїть, і з цього буває самий лише клопіт. Ми ж видаляємо і прутня теж, не лишаємо нічого аж до самого кореня. Тому Неблазні — найчистіші істоти у світі.
Він подарував Дані та Арстанові ще одну широку білу посмішку.
— Я чув, що у королівствах при західному сонці є чоловіки, які дають присягу берегти цноту, не ставати батьком дітям, жити лише заради обов’язку. Чи це справді так?
— Саме так, — ствердив Арстан, коли питання переклали. — Такі братства існують, і їх чимало. Маестри Цитаделі, септони та септи у службі Седмиці, сестри-мовчальниці при мертвих, Королегвардія, Нічна Варта…