«Привид» не може втекти
- Автор: Ростовцев Эдуард Исаакович
- Год: 1972
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: Микола Сидоренко
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - ««Привид» не може втекти». Краткое содержание книги:
Бадюк. Можливо.
Прокурор. Підсудний Вукалович, до вас запитання. З якою метою восени 1967 року ви розшукували Ганну Щербак?
Вукалович. Вона знала, де сховано брильянти і фототеку. Без неї ми б не знайшли тайника.
Прокурор. За чиєю вказівкою ви шукали Ганну Щербак?
Вукалович. За вказівкою Бадюка.
Прокурор. Що вам казав Бадюк після того, як вона допомогла знайти тайник?
Вукалович. Що Щербак треба знищити. Але я не вбивав її. Це вробив Павло Чухно.
Прокурор. Прошу суд повернутися до цього питання після виступу експертів.
Головуючий. Суд ще повернеться до цього питання.
Прокурор. У мене запитання до підсудного Бадюка. Коли і від кого ви вперше дізналися про існування так званих «синельниківських» брильянтів?
Бадюк. Про них мені розповіла підсудна Рененкампф у серпні 1943 року.
Прокурор. Це був секрет?
Бадюк. Так.
Прокурор. І за цю інформацію ви допомогли тоді Рененкампф утекти?
Бадюк. Я допоміг їй, бо добре ставився до неї.
Рененкампф (репліка з місця). За 20 тисяч марок ти добре поставився до мене.
Бадюк. Не вірте їй! Це неправда.
Головуючий. Чому ми повинні вірити вам, а не їй?
Бадюк. На попередньому слідстві і в судовому засіданні я чистосердечно зізнався у всьому, що зробив.
Головуючий. Ви зізналися тільки в тому, чого вже не можна було заперечувати.
Бадюк. У чому винен, у тому винен. Був агентом абверу, але займався тільки нелегальними валютними операціями. Більш нічого взяти на себе не можу. До вбивства Ганни Щербак і Павла Чухна, а також до смерті Савицького-Бородатого я непричетний. Рішуче відкидаю звинувачення, що виказав керівний склад сосновського підпілля і видав гітлерівцям план спільних дій підпільників і партизанів у грудні 1942 року. Як я міг виказати те, про що сам не знав?
Прокурор. У мене запитання до свідка Нетреби. Свідок Нетреба, ви розповіли суду, що в 1942 році неодноразово бували як зв’язковий партизанів на явочній квартирі по вулиці Московській, двадцять вісім. Ви добре знали господаря цієї квартири?
Нетреба. Я добре знав Ярощука і його дружину, яка померла восени 1942 року.
Прокурор. Чи зустрічали ви в Ярощуків підсудного Бадюка.
Нетреба. Кілька разів я зустрічав його там.
Прокурор. У яких стосунках він був з Ярощуком?
Нетреба. В дуже близьких. Він колись дружив з їхнім сином, якого вбили городенківські куркулі. Дружина Ярощука називала Бадюка сином. Він приходив до них, допомагав продуктами, грошима; траплялося, що лишався й на ніч.
Прокурор. Де ви були 25 вересня 1942 року, коли на квартирі Ярощуків відбувалася конспіративна нарада керівників підпілля і командування партизанського загону?
Нетреба. Я і ще кілька партизанів та підпільників охороняли будинок.
Прокурор. Бадюк був серед тих, хто охороняв?
Нетреба. Він був начальником охорони.
Прокурор. У чому полягали його обов’язки як начальника охорони?
Нетреба. Він кілька разів обходив пости, але в основному сидів на кухні, грівся. Було дуже холодно, а нарада тривала довго.
Прокурор. Підсудний Бадюк, ви згодні з свідченнями свідка?
Бадюк. Ні. Він щось плутає. В будинок я не заходив.
Прокурор. Свідок Нетреба, ви розмовляли тоді з Бадюком?
Нетреба. Просив, щоб він на часинку підмінив мене. Але він тільки виніс мені оберемок соломи під ноги та флягу з гарячим чаєм.
Адвокат Пославський. Свідок, як ви могли запам’ятати такі деталі? Відтоді ж минуло 25 років!
Нетреба. Ці деталі мені коштували ніг — я їх обморозив. На мені були подерті валянки, а мороз тоді доходив до 30 градусів.
Прокурор. Підсудний Бадюк, ви й далі твердите, що не заходили тоді в будинок?
Бадюк. Не пам’ятаю.
Прокурор. Ще одне запитання до свідка Нетреби. Після того як у вас на квартирі в липні 1968 року було зроблено обшук, ви зверталися в редакцію обласної газети з листом про незаконні дії слідчого Супрун?
Нетреба. Ні. Листа я не писав, але написати такого листа мене умовляв Бадюк.
Головуючий. Підсудний Бадюк, з якого метою ви запросили до себе додому в серпні 1968 року слідчого в особливо важливих справах Лежнєва?