Необхідні речі

– Останнім часом Дакі любить показувати один маленький фокус, – сказав Дейв. – Знаєш, що таке замануха, Туз?

Туз подумав. Тоді похитав головою.

– Та знаєш ти, не гони, – сказав Дейв. – Саме через це ти по вуха в гімні. Дакі показав тобі гору пакетиків з білим порошком. В одному був справді хороший кокс. А в решті – хуйня. Як і ти, Туз.

– Ми перевірили! – вигукнув Туз. – Я витягнув випадковий пакет, і ми його перевірили.

Майк і Дейв перезирнулися з похмурою глузливістю.

– Вони перевірили, – промовив Дейв Корсон.

– Він витягнув випадковий пакет, – додав Майк Корсон.

Обоє закотили очі й поглянули одне на одного в дзеркалі на стелі.

– І? – запитав Туз, переводячи погляд то на одного, то на іншого.

Він був радий, що вони знають, хто такий Дакі, а також радий, що вони вірять, що він не мав наміру їх обманювати, проте все одно переживав. Вони з ним поводяться наче з тупаком, а Туз Меррілл зовсім не тупак.

– І що? – запитав Майк Корсон. – Якби ти не був певний, що сам вибрав пакет, справа б не вигоріла, правда? Дакі – він наче чарівник, раз за разом влаштовує свої старі як срака картярські трюки. «Вибери карту, будь-яку». Чув таке, Туз-у-жопі-загруз?

Хоч зброя була в їхніх руках, Туз закипів.

– Не називай мене так.

– Ми будемо називати тебе так, як нам вдобно, – відказав Дейв. – Ти нам висиш вісімдесят п’ять кусків, і поки що єдине, що ми отримали як заставу за ті гроші, – це дохуя й трішки соди «Арм енд Гаммер», яка коштує десь півтора бакса. Ми тебе будемо Г’юбертом Джей Наєбаловим називати, якщо захочемо.

Вони з братом перезирнулися. Між ними відбулася безслівна комунікація. Дейв підвівся й постукав Зависокого Тіммі по плечу. Віддав йому свою гвинтівку. Тоді Дейв із Майком вийшли з фургона і стали біля купки сумаху на краю поля якогось фермера і гаряче про щось розмовляли. Туз не знав про що, але чітко розумів, що відбувається. Вони вирішують, що з ним робити.

Він сів на краю теплої підлоги, пітніючи як свинюка, в очікуванні, коли вони повернуться. Зависокий Тіммі розлігся в м’якому «капітанському» кріслі, яке звільнив Майк Корсон. Він тримав у руках націлену на Туза «ейч-енд-кей» і кивав головою. Ледь чутно з навушників до Туза долинали голоси Марвіна Ґея й Теммі Террелл. Марвін і Теммі, уже давно померлі, співали «Моя помилка».

Майк із Дейвом повернулися.

– Ми даємо тобі три місяці, щоб зі всім розібратися, – сказав Майк. Туз обім’як від полегшення. – Зараз нам гроші потрібніші, ніж здерти з тебе шкіру. І ще дещо.

– Нам треба йобнути Дакі Моріна, – сказав Дейв. – Його херня вже трохи затягнулася.

– Він нам усім псує репутацію, – сказав Майк.

– Ми думаємо, ти його знайдеш, – сказав Дейв. – Думаємо, він вирішить: якщо ти одного разу загруз, то завжди будеш Туз-у-жопі-загруз.