У пазурах вампіра. Шляхами до прийднів. Блок перший
- Автор: Химко Андрій
- Серия: У пазурах вампіра #1
- Год: 2008
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-493-132-5
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «У пазурах вампіра. Шляхами до прийднів. Блок перший». Краткое содержание книги:
Андрій Химко (справжнє прізвище письменника Хименко) — постать особлива, цільна і багатогранна у своїй яскравій обдарованості, високій інтелігентності й ерудованості. Це була людина, сповнена творчої енергії, з пристрасним серцем патріота рідної землі, закохана в історію і культуру багатостраждальної України. Складний і тяжкий життєвий шлях пройшов Андрій Іванович. Він поклав на олтар свободи кращі роки свого життя, проведені в німецьких та сталінських таборах. Але ніколи не корився. Політв’язні Інти в письмових спогадах говорять про нього, як про запального, енергійного юнака з почуттям людської гідності, гордого зі своєї національної приналежності.
Над цим непересічним масштабним твором Андрій Іванович працював упродовж багатьох років, урятував його від всевидющого ока КДБ, закопавши в скляній банці на городі. Нині цей незаперечний документ про знущання комуністичної влади над українським народом приходить до читача.
Над цим непересічним масштабним твором Андрій Іванович працював упродовж багатьох років, урятував його від всевидющого ока КДБ, закопавши в скляній банці на городі. Нині цей незаперечний документ про знущання комуністичної влади над українським народом приходить до читача.
Перейти на страницу:
Отак закінчилася чи не найбільша людська трагікомедія - пролетарська революція, путч у російській тюрмонародній концтабірній кошарі, знищивши до пня і своїх святих творців, і носіїв та волеборців. Вимерли в нищеннях та борні поряд із ними і надії, віри та сподівання сотень мільйонів знову поневолених народів і зокрема - найчисельнішого та найжертовнішого серед усіх - українського...
Пам'яті Андрія Хименка
І сад родив у нього рясно,
І не один водився друг,
І жнив діждав — та сили згасли —
І відлетів козацький дух.
О, скільки літ той дух гасили
Тюремні мури там і тут,
А Бог живив джерельні сили,
Живив його писемний труд!
Ще тільки засвіти свободи
Над краєм рідним зайнялись,
Ще не розбіглися заброди,
Що з нього кров пили колись,
А він пішов у землю-неньку,
Щоб слухать трави степові,
Щоб розказати Симоненку
Про все, про що мовчать живі.
Вночі прислухаюся часом
І вчую попри далечінь,
Як над могилою в Черкасах
Копитом б'є самотній кінь.
Перейти на страницу: