Свій час
- Автор: Дубинянская Яна Юрьевна
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-238-3
- Переводчик: Вікторія Стах
- Жанр: Киберпанк
Электронная книга - «Свій час». Краткое содержание книги:
Роман «Свій час» Яни Дубинянської має кілька захопливих сюжетних ліній, дії його відбуваються у різних часових та просторових межах. Уважні поціновувачі літератури з задоволенням помітять у ньому цілком упізнаваних персонажів літературної тусовки, вгадають найулюбленішу книжкову подію країни і, звісно ж, старовинне і таємниче місто, що його охороняють кам’яні леви.
А що як не терористи — вони, до речі, завжди публічно беруть на себе відповідальність, і в твоїх кровних інтересах, щоб так воно й сталося, — та якщо не профі, а якийсь скажений одинак, на кшталт безробітного Андрія Марковича, щирий ненависник готелю, що ганьбить місто, і цій людині, навпаки, хотілося по змозі уникнути зайвих жертв… то дочекався би, виродок, поки закінчиться сніданок, щоб вони всі розійшлися у справах свого відрядження, пішли погуляти, показати місто своїм дітям!.. На біса — з самого ранку, рівно о восьмій?
Але у нього — в тебе? — могли просто збитися налаштування годинникового механізму. Від такого не застрахований ніхто, занадто це хистка і свавільна субстанція — час.
— Закуриш? — запопадливо поцікавився псевдобомж-Володя.
Захотілося все-таки лягти, відвернувшись головою до стіни, але виявилося, що це боляче, дуже боляче. Сто відсотків, зламали ребро.
— Це наша робота, Андрію Ігоревичу. Ви маєте розуміти. Загинули люди.
Добрий слідчий у штатському не мав квадратної пики, зате мав ямочки на щоках, вочевидь, вони в нього з юності, отоді й заходилися готувати його в добрі — в їхньому фаховому господарстві нічого не пропадає марно. Тільки ж нічого й нового не з’являється чортзна-скільки десятиліть поспіль.
Припустімо, але ж я теж знаю правила:
— Я говоритиму в присутності свого адвоката. Гримальська Ганна Сергіївна, дозвольте їй зателефонувати.
Красуня і розумниця Анька спеціалізувалася на авторському праві й тисячу разів казала, що не хоче мати нічого спільного з жодним криміналом, але ж заради мене можна, мабуть, поступитися принципами. А ще, йому розповідали, вона блискуче вела процеси з розірвання шлюбу, та цього Андрій точно вже не міг перевірити.
— І я маю зателефонувати дружині.
Якщо, згідно з їхніми оперетковими правилами, дозволять лише один дзвінок, то краще Аньці, вирішив Андрій. Вона зможе запустити медійну машину, підштовхнути інформаційну хвилю — те, що мені зараз потрібно найдужче. Інні та дітям вона теж зуміє повідомити правильно, пом’якшивши і згладивши все, що в цій ситуації можливо згладити і пом’якшити.
— Адвокатові ми повідомимо, — пообіцяв, усміхаючись, добрий. — А ваша дружина, Маркович Інна Валеріївна, вже тут.
Не зміг стриматися, здригнувся, підвів голову. Коли вони встигли? — якийсь, мабуть, спеціальний літак. І що ж їм від неї треба?!
— Пані Маркович тут від учора, — пояснив слідчий. — Прилетіла, щойно стало відомо про ваше зникнення. Ви ж знаєте, інформація була по всіх новинах…
Андрій не знав. Кивнув машинально, вже починаючи погоджуватися з усім, що йому кажуть; я читав, таке рано чи пізно стається з кожним, хто опиняється… Інка. Вона не має тут бути.
— Можливо, вам буде цікаво, — слідчий інтимно стишив голос. — За нашими даними, ваша дружина намагалася зупинитися в тому самому готелі… але в неділю зранку там не було вільних місць.
Вона сиділа за склом — жінка-пташка, гостре підборіддя на тонких сплетених пальцях, величезні безсонні очі, дуже гладенько зачесане і, здається, мокре волосся. Подалася вперед, наче збиралася злетіти. Яким вона зараз мене бачить, краще не думати.
— Андрію?!..
Селектор майже нічого не залишав від її голосу, дзвінкого, дівочого. Приглушене безбарвне рипіння.
— Зі мною все нормально, — менше бреши, добре?.. хоча порівняно з усім тим, що вона встигла собі навигадувати за цю добу — так, напевно, все більш-менш. — Інко, тут серйозне непорозуміння. Подзвони Ані… і Сергію Полтороцькому.
Останнє ім’я виникло спонтанно, ще мить до того Андрій геть про нього не думав, але ж справді: якщо хтось і здатен швидко і якісно витягти мене звідси, то це він, представник влади й людина зі світовим іменем, незламний бульдозер і справжній друг.
Іннині вуста ворухнулися, а звук долинув трішки пізніше, не потрапляючи в синхрон:
— Добре… тільки в мене відібрали мобільний, сказали, повернуть після експертизи, це тижнів за два… та я знайду їхні номери де-небудь… хто може знати?