Господиня
- Автор: Майер Стефани Морган
- Язык: украинский
- Год: KM Publishing
- ISBN: 978-617-538-050-5
- Переводчик: У. Григораш
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Господиня». Краткое содержание книги:
Переклад з англійської О. Риди, У. Григораш
Док кинув на неї погляд, сповнений болю.
Труді підскочила на ноги.
— Ми не можемо жити під одним дахом з убивцею — і чекати, поки він таки скоїть убивство!
— Вбивство — поняття суб’єктивне, — прошипіла Меґґі.— Особисто я вважаю, що вбивство — це коли вбивають людину.
Іянова рука міцніше обняла мене за плечі. Тільки відчувши поруч його нерухоме тіло, я усвідомила, що вся тремчу.
— Людина — це також суб’єктивне поняття, Магноліє,— мовив Джеб, обпікаючи її поглядом. — І мені завжди здавалося, що воно включає в себе бодай трошки співчуття, бодай дещицю милосердя.
— Тоді проголосуймо, — мовила Шерон, перш ніж її мати встигла відповісти Джебові.— Підніміть руку, хто вважає, що Кайл повинен залишитися і не підлягає покаранню через… непорозуміння, — вживаючи моє слово, вона зиркнула не на мене, а на Іяна.
Почали здійматися руки. Я дивилася тільки на Джареда — його обличчя насупилося.
Я спробувала піднести руку, та Іян дужче стиснув мене за плечі й роздратовано засопів. Я тримала долоню так високо, як могла. Зрештою, мій голос не вирішальний.
Джеб рахував уголос:
— Десять… П’ятнадцять… Двадцять… Двадцять три. Очевидна більшість.
Я навіть не озирнулася, щоб поглянути, хто як голосував. Достатньо було й того, що в нашому тісному колі всі сиділи, напружено схрестивши руки на грудях; всі очі вичікувально втупилися в Джеба.
Джеймі відійшов від Джеба і протиснувся між Труді та мною. Він обвив мене руками за плечі — трохи нижче, ніж Іян.
— Можливо, ви, душі, не помилялися щодо нас, — мовив Джеймі голосно, щоб усі почули його твердий дзвінкий голос. — І більшість не краща за…
— Цить! — шикнула я на нього.
— О’кей, — мовив Джеб. Ніхто не наважувався порушити тишу. Джеб подивився на Кайла, тоді на мене, а тоді на Джареда. — О’кей, голосування завершено. Цього разу я згоден із рішенням більшості.
— Джебе… — запротестували Джаред та Іян воднораз.
— Мій дім — мої правила… — нагадав їм Джеб. — Ніколи про це не забувайте. А тепер послухай мене, Кайле. І тобі також варто послухати, Магноліє. Хтось іще раз скривдить Ванду — і буде не суд, а похорон, — для підсилення своїх слів Джеб поплескав приклад рушниці.
Я здригнулася.
Магнолія обпекла брата сповненим ненависті поглядом.
Кайл кивнув — він приймав умови.
Джеб оглянув нерівні ряди присутніх, зустрівся поглядом із кожним, за винятком тих кількох, що зібралися навколо мене.
— Оголошую суд закритим, — мовив він. — А тепер пограємо?
Розділ 36
Довіра
Присутні на зборах розслабилися, і півколом пролетіло жваве перешіптування.
Я подивилася на Джеймі — він стиснув вуста і стенув плечима.
— Джеб просто хоче, щоб усе якнайшвидше залагодилося. Останні дні були нелегкі. Похорон Волтера…
Я затремтіла.
Джеб усміхався до Джареда. Якусь мить Джаред опирався, а тоді зітхнув і закотив очі, пристаючи на пропозицію старого дивака. Він розвернувся і швидко вийшов із печери.
— Джаред дістав новий м’яч? — запитав хтось.
— Круто, — вигукнув Вез.
— Грати вони зібралися… — пробурмотіла Труді й похитала головою.
— Якщо це зніме напругу… — відгукнулася Лілі ледь чутно та знизала плечима.
Їхні голоси звучали зовсім тихо, близенько від мене, але до мене долинали й інші, набагато гучніші.
— Легше з м’ячем цього разу, — мовив Аарон до Кайла. Він нахилився і простягнув йому руку.
Кайл ухопився за неї й повільно звівся на ноги. Коли він випростався на повний зріст, ледь не збив головою ліхтар.
— Той останній м’яч був слабкий, — усміхнувся Кайл. — Якийсь бракований.
— Енді — на капітана! — заволав хтось.
— І Лілі,— вигукнув Вез, звівшись на ноги й потягуючись.
— Енді й Лілі.
— Так, Енді й Лілі.
— Беру собі Кайла, — мовив Енді швидко.
— Тоді я беру Іяна, — відбила Лілі.
— Джареда.
— Брандта.
Джеймі випростався й став на пальчики, намагаючись здаватися вищим.
— Пейдж.
— Гайді.
— Аарона.
— Веза.
Тривало формування команд. Джеймі просто засяяв, коли Лілі зарахувала його до себе раніше, ніж розібрали половину дорослих. Навіть Меґґі та Джеб потрапили до команд. Кількість була рівною, поки Джаред не привів Люсину — її двоє хлоп’ят аж стрибали від збудження. В руках Джаред тримав новесенький блискучий футбольний м’яч; він простягнув м’яч, і Ісая, старший із братів, спробував його вибити з руки.