Діаболік
- Автор: Кинкейд С. Дж.
- Серия: Діаболік #1
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Форс Україна
- ISBN: 978-617-7347-86-5
- Переводчик: Дарья Лученкова
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Діаболік». Краткое содержание книги:
Батько Невені притис до підлоги Сенатора фон Фарса. Я поглянула вбік і впізнала ще одну жительку Люміни, яка атакувала Сенатора фон Кантарелла.
Люмінарці. Чому Люмінарці зображають із себе найманих працівників Домітріанів?
Тайрус стояв на платформі й мовчки спостерігав за тим, що відбувається у залі, тоді як Сигна кричала і благала припинити це. Одні наймані працівники метушилися біля тих, хто загинув, кинувшись під ноги Хезерду й Енгвішу, а інші прудко зв’язували руки і ноги Діаболіків, які знепритомніли.
Ніхто не чіпав мене.
А потім ця бурхлива, ретельно спланована діяльність припинилася і половина з найшанованіших людей в Імперії тепер лежала на підлозі, біля ніг іншої половини гостей. Над ними стояли деякі зі знайомих мені Вельмишановних Панів — Ротесези, Амадорси, Волстроми, Спадкоємці фракції Сенатора фон Імпірінс, які лишилися живими. Решта присутніх були Люмінарцями, які видавали себе за найманих працівників. Вони стояли і важко дихали, їхні груди високо здіймалися, а обличчя світилися радістю.
Напевно, Тайрус таємно провіз їх сюди, щоб завдати цього удару.
Безсила і покірна Сигна дозволила Тайрусу знову взяти себе за руку. Зараз він більше походив не на переможця, а на смертельно втомленого чоловіка — чоловіка, який щойно перехитрив давнього ворога, але зовсім не пишався цим.
— Бабусю, — дуже тихо промовив він, — ви вбили мою матір. Мого батька. Мою сестру. Моїх двоюрідних братів. Моїх дядьків. Моїх тіток. А також покійного Імператора — свого улюбленого сина. — Тайрус простягнув руку і торкнувся її щоки, ніби милувався витвором мистецтва. — Невже ви справді вірили, що я дозволив би вам правити за мене, очікуючи, коли гаспид вжалить мене через мою найменшу непокору?
— Слід було залишити тебе помирати в космосі, — видихнула Сигна.
— Але ви не зробили цього, тому що розглядали можливість зради мого дядька. А потім ви спробували знищити мене, і ось, де ми опинилися. Ми дочекалися, поки ви принесете себе в жертву вогню.
Прокинувшись від ступору, я приголомшено дивилася, як жах проступає на обличчі цієї жінки, яка ніколи нічого не боялася.
Вона спустилася з помосту, відсахнувшись від Тайруса, і почала схвильовано озиратися, доки не побачила, що її Діаболіки й союзники лежать без свідомості біля ніг прихильників Тайруса. Він організував цей переворот усього за кілька тижнів після того, як вони змовилися, щоб скинути з трону її сина.
— Я шкодую, що осквернив одну з наших найсвященніших залів цим актом насильства, — сказав Тайрус, — але я повинен був завдати удару там, де вам ніколи навіть на думку не спало б очікувати на напад.
— Ти об’єднався з Ексцесами проти Вельмишановного Панства! — закричала Сигна, із жахом оглядаючи кімнату, ніби побачила перед собою якусь гидоту.
— Я об’єднався з тими, хто прагне рухатися вперед до прогресу, замість того, щоб проживати життя в блаженному невіданні, — просто сказав Тайрус. — Я об’єднався з тими, хто готовий боротися за майбутнє, а не миритися із забуттям. А тепер я даю вам вибір. Ви підете на зустріч своїй смерті, але у вас буде можливість покаятися.
— Покаятися? — перепитала Сигна.
— Я — законний спадкоємець Домітріанів. Я знаю, що збереження нашого роду і цієї Імперії — справа всього вашого життя, тож заради нашої сім’ї покайтеся у своїх гріхах, перш ніж померти.
— Ти хочеш, щоб я спростила тобі життя, перш ніж ти мене вб’єш? — в’їдливо запитала вона.
— Так.
— А що мені з того? Ти збережеш мені життя?
— Ми обидва знаємо, що це неможливо.
Сигна відкрила рота, ніби хотіла посміятися над зухвалістю онука, але в цю мить нарешті усвідомила, у якому становищі опинилася. Її обличчя посіріло.
— Я сама оберу, спати під час подорожі, що очікує мене попереду, чи ні. Ви дасте мені снодійний засіб, щоб я використала його, якщо забажаю. Щось швидкодіюче.