Сонети. Світовий сонет
- Автор: Павлычко Дмитрий Васильевич
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Генеза
- ISBN: 966-504-388-9
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Сонети. Світовий сонет». Краткое содержание книги:
Видання сонетарію видатного українського поета складається з оригінальних та перекладних творів цього жанру. Поет розглядає свою сонетну творчість як пошуки людської істинності. Авторська частина книжки порівняно з попередніми виданнями значно розширена; перекладна — це антологія «Світовий сонет», де окремо подано повний сонетний доробок В. Шекспіра, Гвєздослава та Янки Купали і переважну більшість сонетів Ш. Бодлера. В цілому сонетарій Д. Павличка — унікальне явище української літератури, в якому в невмирущій поетичній формі постає вічність людського духу.
Перейти на страницу:
МОЄ ТЕРПІННЯ…
Моє терпіння, мій кривавий біль —
Що проти мук, в яких живуть мільйони,
Де родить стогін стогони й прокльони,
Де очі всім гризе сльоза, як сіль!
Мій дух летить аж до небесних піль,
Та, мов чолом об мур, там б'є поклони.
В молитвах світу крик малий мій тоне,
Ніщо в клятьбах, що линуть звідусіль!
Я в безмірі буття — ніщо. Сумління
Подумати інакше не дає.
Чому ж нема душі перебоління,
Чому здається, начебто моє
Терпіння — то усіх людей терпіння,
І простору для нього не стає?
ТОВАРИШ МІЙ
Іде за мною вслід блідий, кістлявий труп,
Повсюдно, наче тінь, — куди я не ступлю.
Чи встану, чи вночі в постелі мертво сплю,
Зі мною завжди він — живий, рухливий слуп.
Він зачинив мене в тісний залізний зруб,
Перетворив мій світ в темницю без жалю,
Вбив почуття, чи я терплю, чи не терплю,
Здушив і відпустить відмовивсь навідруб.
Товаришу ти мій, низький уклін тобі!
Навік люблю тебе, люблю тебе давно,
Ти — посланець мій, ти — самого щастя дно…
О, не покину я ні в сні, ні в боротьбі
Тебе, як і мене не кинеш ти в журбі…
Хвала тобі і честь, моя Самотино!
НА СУД
На суд вам, книжники, себе я віддаю,
Судіте, як велить і пише ваш закон;
Життя моє — то гніт і рани від припон,
Але душа моя не збруднена в гною.
Я вашу обминав ненависну сім'ю,
Фальшивим ідолам не дався я в полон.
Якщо ж і проклинав, бентежачи ваш сон,
То проклинав себе і мук своїх змію.
Грішив я так, як ви, не мав грішніших справ,
Пив чарку гіркоти й терпіння — все до дна,
Не знадила мене облуда ні одна.
Як звір, єдиний гріх мене душив і рвав:
Мій злочин — в тім, що я мав серце, серце мав!
Але чи це така страшенна вже вина?
СЕРЕД МОГИЛ
На плечі взявши хрест, серед могил я стану,
Як од заснулих там пророків посланець,
I гляну аж туди, де світу є кінець, —
Найдальші овиди я думкою дістану.
Я всюди клич пущу — з кургану до кургану —
По всій безмежності широко й навпростець,
Клич-заклинання, клич незгублених сердець,
Вчарований у спів, у пісню нездоланну.
Прокльонами раба, що гине в злі й від зла,
Молінням грішника, що в запалі жахному
Зарізав матір, я звернусь до сонця й грому —
Хай спалять мені плоть, хай висмалять дотла
Мій зір, неначе цвіт слабенького стебла,
Але ж нехай і хрест мій спопелять при тому.
ЧОМУ?
Для духу вольного нема ні меж, ні краю,
Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав;
У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з'яв
Не знищується він, не відає одчаю.
Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю,
Все те він спізнає, що біг віків не знав.
Як фенікс із золи, возноситься з канав,
Геть одганяючи темнотних звірів зграю.
Ти створений із сонць; твоя снага змогла б
Тримати перуни, носити світло дуже,
Ти в жодній боротьбі не впав і не ослаб.
Але чому ж ти там ніщо, нескутий душе,
Де дзвонять кайдани так звично й так байдуже,
Де кров'ю і вогнем раба частує раб?
БАТЬКІВЩИНА
З землею й небом нерозривна нить
Мене поєднує — нетлінна павутина, —
Земля мене голубить, наче сина,
Сповитий дух мій в сонце та блакить.
Ще ж у колисці я з пісень навчився снить,
Що ці тісні краї — близькі, немов родина,
Що ниви рідної — я грудочка єдина,
Що іскорка в мені од рідних зір — горить.
Так Батьківщину я здобув собі без люті,
Але не викинув кістки чужі, забуті,
З полів, де я зростав, з озерних узбереж.
Як зневажаєш ти мене — я в темній скруті,
Бо зневажаєш ти мою Вітчизну теж,
А скривдиш ти її — мене тим злом уб'єш.
ДЛЯ БАТЬКІВЩИНИ
Перейти на страницу: