Там, у темній річці

Глухої ночі невеличка флотилія веслових човнів відплила від причалу Баскот-Лоджа. Усі зберігали тишу. Весла без звуку занурювались у чорнильну воду. Кочети порипували, і вода плюскала об борти човнів, але ці звуки губились у глибоководному буркотінні ріки. І так, непомітно, човни проковзали від одного берега до іншого.

На далекому краю острова Бренді вони витягли човни з води й поволокли крутим схилом, щоб сховати серед гілок розкидистої верби. Упізнавали один одного за силуетом, спілкувалися на мигах, і в кожного була своя інструкція.

Вони поділилися на пари і розійшлися по берегу, щоб вийти крізь хащі до заводу з різних боків. Донт й Армстронг виявилися єдиними, хто був тут уперше. Донт пішов у парі з Воном, а Армстронг — із Ньюменом, одним зі служників Вона. Вони натикалися на гілки, перечіпалися через коріння, рухались у темряві, мов незрячі. Коли хащі поріділи й намітилася стежина, чоловіки здогадалися, що завод уже близько. Притискалися до стін, поспіхом перетинали відкриті ділянки, майже не видавали звуків.

Донт і Вон підійшли до складу. З одного боку його підпирала будівля заводу, а з другого — густа рослинність, тож світло з вікон неможливо було побачити з жодного берега. У темряві чоловіки обмінялися поглядами. Донт махнув кудись убік. Вони помітили якесь ворушіння серед дерев: інші теж прибули.

Армстронг першим почав діяти. Він підбіг до дверей і вдарив по них ногою, вклавши в удар усю чималу вагу свого тіла. Двері піддалися, наполовину зірвавшись із петель. Вон відчинив їх нарозпаш, і вони з Донтом увірвалися до кімнати. Повсюди діжки, пляшки та барила. Повітря просочене солодкуватим запахом дріжджів. Невеличка жаровня, в яку нещодавно докинули вугілля. Порожнє крісло. Донт торкнувся рукою сидіння. Воно ще тепле.

Він був тут, але втік.

Із вуст Вона зірвалася лайка.

Якийсь звук. Надворі. З боку дерев.

— Туди! — вигукнув хтось. Донт, Вон й Армстронг кинулися на голос. Чоловіки продиралися крізь хащі, ламали гілки, топтали молоді пагони, лаялись, якщо перечіпалися, допоки остаточно не заплуталися, чи звук, на який вони біжать, виходить від переслідуваного, а чи від них самих.

Команда перегрупувалася. Хоч вони трохи занепали духом, та все-таки не збиралися здаватися. Розбились на четвірки і прочесали кожен ярд на острові. Заглядали під кожний кущ, вдивлялись у гілки кожного дерева, обшукували кожну кімнату і кожен коридор усіх будівель. Двоє людей Вона натрапили на колючий чагарник і взялися тицяти всередину металевими палицями. На іншому кінці чагарника щось заворушилося; звідти раптом вискочила зігнута фігура й зі сплеском щезла у воді.

— Гей — покликали вони решту. — Він отам!

Незабаром до них примчали й інші.

— Він десь там. Ми викурили його зі схованки і почули бульк.

Мисливці вдивлялись у темну річкову воду. Вона переливалася, мерехтіла, але й сліду їхньої здобичі не було.