Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.
- Автор: Телипко Владислав Эдуардович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Центр учбової літератури
- ISBN: 978-611-011-0154-7
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.». Краткое содержание книги:
Детально розглянуто усі 11 розділів коментованого Кодексу, особливу увагу приділено аналізу положень, присвячених позовному і наказному провадженням, а також новелам апеляційного і касаційного перегляду судових рішень та підставам і порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України, виходячи з нової системи судоустрою України. Додаються тексти і витяги з текстів нормативно-правових актів з питань організації цивільного судочинства, а також рішення Конституційного Суду і постанови Пленуму Верховного Суду України, в яких узагальнено практику застосування судами окремих норм цивільного процесуального законодавства.
Мета коментаря - дати чітке системне уявлення про цивільний процес як врегульовану нормами цивільного процесуального права діяльність суду, що здійснюється в установленому законом порядку та визначається системою взаємопов'язаних цивільних процесуальних прав, обов'язків і цивільних процесуальних дій суду, органу державного виконання та учасників процесу з їх реалізації.
Видання розраховано на суддів та працівників суду, адвокатів, прокурорів, працівників інших правоохоронних органів, студентів, аспірантів і викладачів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також усіх, хто цікавиться питаннями організації і провадження судами справ в порядку цивільного розгляду.
Глава 8. СУДОВІ ВИТРАТИ
Стаття 79. Види судових витрат
1. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.
2. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.
3. До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать:
1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення;
2) витрати на правову допомогу;
3) витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду;
4) витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;
5) витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи;
6) витрати, пов’язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
(Із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010р. № 2453-VІ, зміни, внесені Законом України від 07.07.2010р. № 2453-VІ щодо здійснення повноважень Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вводяться в дію після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ — 1 листопада 2010 року)
1. Здійснення правосуддя потребує значних матеріальних ресурсів. Джерелом цих ресурсів є кошти Державного бюджету України і кошти осіб, які беруть участь у справі. З державного бюджету фінансується матеріально-технічне забезпечення суддів, оплата праці суддів, допоміжного персоналу та інші видатки, пов’язані із забезпеченням діяльності кожного суду як такого. Витрати, що виникають у зв’язку із провадженням по конкретній справі, несуть сторони та інші особи, які беруть участь у справі. Ці витрати називаються судовими.
Таким чином, судові витрати — це фактичні грошові витрати, які несуть особи, які беруть участь у справі та інші учасники процесу у зв’язку із зверненням до суду та розглядом справи в суді.
Судові витрати — це родове поняття, яке включає два види витрат: 1) судовий збір; 2) витрати, пов’язані з розглядом справи.
Судовий збір — це грошова сума, яка сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначено законом і залежить від об’єктивних ознак позову (заяви): з яких правовідносин він виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги по його сплаті передбачені безпосередньо законом.
Судовий збір виконує кілька функції:
— компенсаційну. Судовий збір частково компенсує держави витрати на утримання судів. Однак, фінансування судів не залежить від розміру зібраного судового збору.
— дисциплінуючу. Судовий збір певною мірою перешкоджає заявленню необґрунтованих позовів та клопотань, оскільки у разі відмови у позові ці витрати позивачу не компенсуються і, окрім того, йому додається відшкодувати витрати, яких зазнав відповідач.
— стимулюючу (превентивну). Відносно високі ставки судового збору (наприклад, у справах про відшкодування моральної шкоди, у позовах майнового характеру), які у разі позитивного судового рішення доведеться компенсувати, мають на меті стимулювати відповідача в добровільному, позасудовому порядку відновити порушені права потенційного позивача.
Разом з тим, деколи судовий збір є об’єктивною перешкодою у реалізації права особи на звернення до суду. Наприклад, позивачеві, який звертається до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, слід сплатити судовий збір у розмірі 1 % від вартості цього майна, що може перевищувати кілька тисяч гривень. Для того, що б створити гарантії доступності правосуддя, законодавець обмежує максимальний розмір судового збору, передбачає широке коло осіб, які звільнені від його сплати, надає можливість відстрочити чи розстрочити сплату судового збору.
2. Відповідно до п. 5 Перехідних положень ЦПК України, до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.
На даний час питання сплати державного мита регулюється Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 р. № 15 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 травня 1993 р. за № 50).